Дніпровський «Форрест Гамп» або просто дід Сашко

Він є героєм некомерційної короткометражки «Біг», знятої дніпровськими ентузіастами. Давно став місцевою знаменитістю та своєрідним символом міста. Дніпряни охрестили сивого старого, що біжить по одному з центральних проспектів міста просто — «наш Форрест Гамп», хоча мало хто знає його справжнє ім’я. Хто цей невтомний бігун і в чому сенс його дивного ритуалу, пише dnepr-trend.in.ua.

Той, що біжить в центрі мегаполісу: загальний портрет

Вперше побачивши сивого старого на дорозі, водій може злегка сторопіти. Тому, що несподіваний «учасник дорожнього руху» біжить по розділовій смузі, в самій гущі потоку і в найбільш пікові години.

Виглядає «спортсмен» дуже дивно, неохайно та бідно. Старий, поношений одяг і взуття доповнює брудна «сумка човникарів» на руці. З голови спускаються патли сивого поплутаного волосся, довга борода розвівається на вітрі. Шкіра порита зморшками, здається темною та обвітреною, як у тибетських ченців. У вільній руці дивний старий тримає голу гілку дерева.

За зовнішнім виглядом складно назвати вік чоловіка. І тільки офіційні джерела вказують на те, що Олександру пішов восьмий десяток років.

Непроста доля і проста місія

Дід Саша не п’є та не курить, не має рідних і друзів. Відмовляється від будь-якої допомоги, живе на мінімальну пенсію. Яким він був до того, як вперше вийшов на пробіжку?

З його ж спогадів, Олександру довелося пережити дві трагедії:

•        Батько помер під дверима власної квартири.

•        Мати померла на руках сина.

До своєї смерті батько Саші працював на заводі, зловживав алкоголем. Батька часто приносили на руках, в напівнепритомному стані, клали під двері. Так він і помер одного разу, ще два дні пролежавши на тому ж місці, поки сусіди не виявили, що чоловік не дихає.

Мати Олександра поводилася дуже дивно, примовляючи, що синові не потрібен ніхто крім неї. Вона прагнула замінити йому весь світ, навіть інших жінок. Можливо, батько знав про дивні стосунки матері та сина, тому і пив.

Після смерті батька минуло кілька років, мати пішла за ним. Причина смерті — запущений перелом тазостегнового суглоба. Син, який виріс у вакуумі, не знав, як їй допомогти. Навіть «швидку» викликали сусіди, коли жінка надто голосно кричала від болю. До лікарні її не поклали, з невідомих причин.

З того часу, Олександр прокидається, бере палицю в руки та — біжить.

Будні «Форреста Гампа»: продовження історії

Саша-бігун бігає ось уже двадцять років. Сам він каже, що це — його спокутування, важкий хрест за помилки молодості. Професійні психологи без ускладнень виявлять у бігуна цілий «букет» психологічних (і психіатричних) проблем, але Олександр безпечний для суспільства і ніхто не намагається його ізолювати або лікувати.

Він щодня прокидається з моторошним головним болем, бере свою палицю і просто біжить. За день пробігає близько 20–25 км. До вечора повертається в стару квартирку на проспекті Воронцова. У ній давно відрізали всі комунікації, за борги. Але дід Сашко продовжує тут жити.

Олександр усвідомлює цінність життя та навіть винайшов власну філософію. Він, мабуть, найбільш самотня людина в Дніпрі, яка бореться із самотністю та внутрішнім болем за допомогою бігу. Дніпровський «Форрест Гамп» став символом міста, та багато жителів за звичкою шукають його очима, починаючи свій новий день. На удачу.

Comments

.,.,.,.