Історія композитора Буєвського Бориса Миколайовича, родом з Дніпропетровської області

Борис Миколайович Буєвський народився 7 червня 1935 року на Дніпропетровщині, за 4 роки до початку Другої світової війни. Він – майбутній український композитор, автор відомих симфоній та балетів, музичного супроводження для кінографії та пісень для естради. Його творчість – це шлях до української духовності, героїзму, сили трагічних колізій, що поєднуються широтою епосу та романтизмом художнього висловлювання. Далі на dnepr-trend.in.ua.

Народився Борис Миколайович у родині польської шляхти, які проживали на місці Придніпров’я ще за періоду козацько-селянського повстання під проводом Северина Наливайка. Сім’я Буєвських походить від відомого козака Омелька Пугачова. Тато Буєвський – хлібороб, ледь пережив події геноциду українського народу “Голодомору” 1932-33 років, напередодні цього виїхавши до Ростова-на-Дону і влаштувавшись на роботу. Працюючи на заводі «Ростсільмаш», батько Буєвський отримував омріяну зарплату та зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Домінікою. Вже через рік він став майстром цеху, а після Другої світової війни святкував перемогу уже обіймаючи чин майора.

фото: dnipro.libr.dp.ua

Борис Буєвський – майбутній український митець-шістдесятник. Своєю творчою кар’єрою та активною участю у громадській діяльності намагався відродити національну свідомість, виступав для захисту української мови, культури та свободи художньої творчості. Своєю творчістю відкрито говорив про реальні проблеми життя народу – болючу правду, яку замовчував сталінський режим у радянські часи. Своїми творами, талановитий композитор Борис Миколайович Буєвський поширював багате розмаїття, яке, на жаль, майже не було відоме українському суспільству.

Суворі роки війни маленький Борис проводив разом із матір’ю поза Україною, у Ростові-на-Дону, де він методом екстернатного навчання здобував освіту програми першого класу. Доля склалася так, що родина повернулась до Дніпропетровщини. Саме у Дніпропетровській області Борис Миколайович почав свій творчий музикальний шлях. На цьому шляху у юного Бориса заграла справжня зацікавленість – освітня програма, що була розрахована на чотири роки активного навчання у музичній школі, була здобута талановитим хлопчиком лише за один рік. Проте життєві обставини змушують мати із сином переїздити до близьких, що жили у Грузії. Тут він продовжував свій музикальних шлях, тож за порадами своїх друзів хлопець потрапив до школи воєнних музикантів, яка готувала учнів до духових оркестрів свого напрямку.

Становлення Бориса Миколайовича Буєвського як композитора

Становлення та утвердження Бориса Буєвського як композитора відбувалося саме у Києві. Працювавши редакцією у видавництві «Музична Україна», почалася його пісенна творчість, в яку увійшли його органічні поєднання тексту, музики та виконання. Найбільшим принципом у творчості Бориса Миколайовича було поєднання усіх трьох складових музики. Саме це зробило твори Буєвського відомими до такого ступеня, що популярні співаки їх виконували, а композиторські пісні полюбила вся Україна. Його зусилля були оцінені так, що в 1961 році його прийняли у Спілку композиторів України.

фото: dnipro.libr.dp.ua

Його пісні стали відомими серед видатних митців України

Твори композитора виконувалися видатними митцями країни – Костянтином Огневим, Анатолієм Мокренком, Ларисою Остапенко, Діаною Петриненко, Валентином Купріним та іншими. Докладали своїх зусиль й солісти, такі як Бела Руденко та Юрій Гуляєв. Проте особливу частину виконань становив Микола Кондратюк, який своїм потужним і красивим баритоном був співзвучним із творами Буєвського.

Творчий шлях складає 100 пісень

За всю свою музикальну творчість композитор склав більше 100 пісень, найвідомішими з яких стали такі, як: “Дві стежини”, “Тече ріка дзвінка”, “Засвітились далі, росами умиті”, “Синя ніч за Дніпром”, “Над землею клекіт – угорі лелеки”, “На долині туман”, що стали улюбленими піснями шанувальників не тільки з нашої країни. Митець пробував себе у різних експериментах та створював шедеври на замовлення – наприклад, коли Бела Руденко зверталася до Бориса Миколайовича написати пісню із елементами лірики для естради, тоді вийшла робота: «І краплині впасти я не дам на тебе», яка привернула увагу зокрема молоді України. Якісь твори будувалися, коли Буєвський пов’язував їх їх фольклорними національними традиціями, а інші ж могли нагадувати оперні монологи.

фото: dnipro.libr.dp.ua

Переломний період у кар’єрі композитора

У 1975 році стався переломний у творчості композитора період: коли Борис Миколайович відступає від жанру пісень, починається період авторських симфоній. Для нього починається духовний злет – основною особливістю його симфонічних творів стає вічна тема протистояння добра і зла у світі. Ідеєю створення його композицій не ґрунтувалися ідеологічними засадами – в них порушувалися проблеми на підґрунті українського мелосу.

Збереження пісень Бориса Буєвського

Завдяки вправним діям Романа Стецюка, колишнього  головного редактора музичних програм “Українського радіо”, творчість Буєвського збережена до сьогодення й зберігається в музичній бібліотеці українського мистецтва, це дев’ять симфоній, що вже були виконані, а також його концерти, зокрема – для скрипки з оркестром, альта із оркестром, оркестру українських народних інструментів. Також збереглися до сьогоднішніх днів і його дві сюїти для Симфонічного оркестру, романси для мецо-сопрано з Симфонічним оркестром, що звучав на вірші поета Поля Верлена. 

На цьому його фонотека не закінчується – вона ще складає у собі сюїту для скрипки з фортепіано в чотири руки, що була присвячена до М. Лукашевого та з десяток пісень ліричного жанру, що звучали на віршах українських письменників. Доробками композитора є й ораторія “Мандрівки серця”, що звучала на вірші Ліни Костенко і Тамари Коломієць, балет репертуару Одеського театру “Пісня синього моря”, пару романсів зі словами Вільяма Шекспіра, симфонічна сюїта й увертюра. Прем’єрна вистава балету «Устим Кармелюк» була скасована вже після генеральної репетиції виступу, твір якого є унікальним і єдиним екземпляром цього жанру в музичному мистецтві. 

фото: dnipro.libr.dp.ua

Не менш відомими були його концерти для українського фольклорного оркестру, що складається із трьох частин та був присвячений легендарному національному герою 19 століття Устиму Кармелюку. Перша частина – інтонації народних пісень козацького періоду. Друга частина – «пісня-мрія», в небі якої царила щира любов. Третя частина – історична панорама Карпат, що рясніють різними авантюрами. Цей твір складався і подавався як фестиваль українських інструментів, їхніх неймовірних можливостей у технічному плані та емоційною силою хорового співу, із якою це демонструвалися. 

Борис Миколайович Буєвський не змінювався – він дозволив собі розкіш, пливучи «проти течії» та не підкорятися владі, що тоді була зверху усієї держави. Погляди на життя не змогли не позначитись на стані здоров’я композитора – він втратив зір і ніби вже став інвалідом першої групи за відсутності зору, проте Віденська університетська клініка та її персонал змогли операцією повернути йому зір, тож Буєвський повертався до Києва вже зрячим, проте його принцип життя не змінився – він лише бажав, щоб його твори виконували ще за його життя, тож він виїхав на постійне проживання до країни Європи – Бельгії.

Comments

.,.,.,.