Історія театру імені Тараса Шевченка у Дніпрі 

Перший державний український драмтеатр імені Тараса Григоровича Шевченка є найстарішим драматичним театром в країні. Його фасад та будівля, де зараз знаходиться драмтеатр, були закладені ще у 1913 році. Далі на dnepr-trend.

Започаткування місця, де згодом розташувався театр

В приміщенні закладу культури раніше знаходився англійській клуб, а після початку війни в ньому розташувався госпіталь – і це ще не всі таємниці найстарішого театру України. Дніпровський театр імені Тараса Григоровича Шевченка пережив різні складні часи – проте він не втратив своєї самобутності та українського колориту. Драмтеатр продовжує вражати глядача різними виставами.

Перший драматичний театр, який з’явився у нашому місті – саме театр імені Т. Г. Шевченка. Його трупа переїхала до тодішнього Дніпропетровська з Києва у 1927 році. Ця трупа є однією з найстаріших в Україні, вона існувала з 1918 року. В тодішньому київському театрі імені Шевченка робив постановки Лесь Курбас – український й радянський актор і кінорежисер. Після заснування драмтеатру в Києві, він гастролював Україною – навіть працював декілька років у Харкові, аж поки не переїхав до тодішнього Дніпропетровська.

фото: https://11tv.dp.ua/

Після переїзду, театр не мав свого власного приміщення, тож трупа знаходилася у залах сучасного театру драми та комедії. Але вже через чотири роки шевченківські актори перебралися у будівлю англійського клубу, про яку також є що розповісти. Вона була побудована у 1913 році, а опікувався зведенням цієї будівлі відомий архітектор Дніпра Булацель Федір Федорович. Він також був дотичний до зимового театру, за його проектами розробляли й багато інших проєктів. З 1913 року в цьому місці були постановки саме від англійського клубу, його членів та небайдужих містян, а ось вже з 1931 року там оселився театр імені Тараса Григоровича Шевченка, що діє й донині.

Перший директор та перша постановка театру

Життя театру в XIX столітті було також таємничим! Так, на перших порах тут ставилися вистави за творами українських і світових класиків – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Григорія Квітки-Основ’яненка та Вільяма Шекспіра. Першим тодішнім комісаром (сучасна назва посади – це директор) драмтеатру став Борис Крживецький. Він поставив «Лісову пісню» за мотивами книги Лесі Українки і саме цією драмою відкрив перший свій театральний сезон Дніпропетровський національний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Григоровича Шевченка.

фото: https://11tv.dp.ua/

Афіша театру оновилась. З’явились п’єси вітчизняної і зарубіжної класики: «Лісова пісня», «Брехня», «Дисгармонія», «Ревізор» Н.В. Гоголя, «Привиди» Ібсена, «Тартюф» Ж-Б. Мольєра, «Гайдамаки».

Людей, які створювали історію цього місця багато, але про перших творчих батьків тут не забувають. Серед інших видатних митців варто назвати: Олександра Загарова, він був першим режисером театру; Іван Мар’яненко, він був народним артистом України, який став другим директором драмтеатру Шевченка із 1919 по 1923 рік.

В період з 1921 по 1926 роки театр успішно гастролював містами України.

В 1919 році Державний драматичний театр було перейменовано в Перший державний драматичний театр України імені Т.Г. Шевченка. Також була й неофіційна назва – театр «європейського репертуару».

В двадцяті роки в театрі також служили всесвітньо відомі художники, а саме: поет Павло Тичина, перший завліт театру; актори Ф. Левицький, А. Смирнов, А. Сердюк, Г. Борисоглебська, Г. Мещерська, В. Василько, Є. Сидоренко, О. Зініна, К. Бережний, Л. Гаккебуш, М. Тинський, Г. Маринич, М. Домашенко., І. Замичковський.

Під час Другої Світової війни театр організував більш, як 300 показів у прифронтовій зоні. Це 2 концертні бригади під головуванням головного режисеру І. Кобринським.

Головними режисерами театру в 70-х роках були В. Божко, О. Горбенко, І. Кобринский. Рідною оселею на протязі багатьох років театр став для таких акторів, як Г. Босенко, М. Корольков, Л. Белінська, Ж. Дмитренко, В. Курілов.

Грандіозна реконструкція театру

У 1979 році відбулася реконструкція будівлі театру імені Шевченка. Архітектором Ю. Павловим розроблено на фасаді неповторні барельєфи на теми різноманітних постановок. А саме: 1920 рік – «Гайдамаки» за Тарасом Шевченком в постановці Лесі Курбаса, відомого режисера-реформатора; 1934 рік – «Загибель ескадри»; 1951 рік –  «Навіки разом».

фото: https://11tv.dp.ua/

Чому на фасаді будинку вказані дві дати заснування?

Приміщення театрального корпусу було завершено у 1913 році і відкриття було приурочене до сімдесяти п’яти ліття від дати заснування англійського клубу – 1838 рік. Тому, на фасаді театру і нині можна побачити ці дві дати – 1838 рік і 1913 рік – дата заснування англійського клубу і відбудова будівлі, де зараз знаходиться драматичний театр імені Тараса Шевченка.

Зміни репертуару після проголошення незалежності України

Після проголошення незалежності України в репертуарі з’являються такі п’єси, які до цього заборонялись. Наприклад, «Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко; «Народжений під знаком скорпіона» за твором В. Савченко, що оповідає про життя історика Дмитра Яворницького; спектакль «Мазепа – гетьман України» за Б. Лепким, яка отримала міжнародну художню премію імені Орлика.

В 1993 році на будівлі театру з’являється бюст Сковороди, Франка, Винниченка та Стуса. Створив бюсти скульптор К. Чеканьов.

фото: https://11tv.dp.ua/

З 1994 по 2016 роки Театром керував Народний артист України Валерій Ковтуненко. Окрім цього, поет, кандидат мистецтвознавства, кавалер ордену «За заслуги» III ступеню, композитор – за два десятиріччя перетворив театр на вищу ступінь, центр духовності та національного відродження. А його пісня «Театр» стала гімном для театру ім. Т. Г. Шевченка.

2005 – прем’єра «Аршин мал алан» У. Гаджибєкова, яка була присвячена 120-річчю з дня народження композитора Узеіра Гаджибєкова;

2013 – 95-річний ювілей театру;

2017 – вісім прем’єр: спектакль «Мікадо», «Вахтер», «100 тисяч», «Дерева помирають стоячи», «Жив був пес», «Наша кухня», «Скрипаль на даху» та «Увесь світ».

Восени 2018 року – 100 років з дня заснування. А в грудні місяці того ж року театру присвоєно статус «національний» за Наказом президента країни.

Таким чином, репертуар і архітектура цього місця і досі лишається неповторним – мабуть саме тому і сам драмтеатр імені Шевченка і особливий. Він наче маленький острівець вічної класики в океані сучасного мистецтва.

Comments

.,.,.,.