Так сталось, що історія не залишила нам ні точної дати і місця його народження, ані фотозображення, і зберегла всього одну його не найкращу кінострічку. Хоча сам він фільмував перші хроніки Катеринославщини, а пізніше знімав перші українські ігрові фільми. Така вже іронія долі, пише dnepr-trend.in.ua.
Загублена історія
Данило Сахненко народився в 1875 році (дата не уточнена), в Катеринославі. Пошуки місця і точної дати народження, якими займалась голова місцевого осередку Спілки кінематографістів України Валентина Слобода, результатів не дали.
Якийсь час Сахненко жив у пригороді – селі Мандриківка, а коли в Катеринославі в 1906 році з’явився перший кінотеатр – електробіоскоп, збудований підприємцем Е.Зайлером, Данило став постійним глядачем. Його цікавила не лише рухлива картинка , а і диво-апарат, який її відтворював. Зайлер навчив хлопця крутити ручку апарата на кіно сеансах, а вже через якийсь час кмітливий Сахненко став кіномеханіком. Та на цьому він не зупинився. Досконало вивчив кіноапарат, навчився навіть його ремонтувати і знімати на ньому..
Знайдені дати
З 1908 року вже можна прослідкувати творче життя катеринославського самородка. Саме тоді в місто приїхав представник відомої французької фірми «Брати Пате і К». Кіно набирало обертів і ширилося по планеті. А кіножурнал «Пате» – все бачить, все знає» доставляв свої хроніки в найдальші куточки. Данилу Сахненку запропонували стати кореспондентом журналу. Він отримав зйомочний кіноапарат, кіноплівку, і для представницького вигляду – годинник, піджак і капелюх. Про це написав у своїх спогадах український кінорежисер Арнольд Кордюм, який брав участь у зйомках одного з фільмів Сахненка.
Маючи в руках кінокамеру, закоханий у кіно оператор став експериментувати. В тому ж році він за зняв хронікальну картину про епідемію холери в Катеринославі. Це була перша самостійна робота. Згодом зафільмував повінь у місті. Фірма «Брати Пате і К» розрахувалась з ним кінокамерою. У 1910 році вийшла на екрани документальна стрічка «По Дніпру», а в 1911 – «Грандіозні дніпровські пороги» .
Cахненко, отримавши у власність апаратуру, створює «Південноросійське синематографічне акціонерне товариство» , а згодом приватне підприємство «Південно російське ательє «Батьківщина». Він став автором першого українського кіно підприємства.
Але в історію кіно Данило Сахненко ввійшов як автор першого українського ігрового кіно. Картина називалась «Запорозька Січ». Знімали її у селі Лоцманська Кам’янка, у зйомках брали участь місцеві мешканці – потомки запорозьких козаків. Про зйомки писали в газетах, консультантом був історик Дмитро Яворницький, який надав музейні експонати – старовинний одяг, зброю . В батальних сценах знімались близько 400 людей. Човни, пушки, коні – такі масштабні зйомки проводились вперше. На жаль, фільм не зберігся. Відзнайшлися лише чотири кадри і синопсис картини.
Подальша творчість Сахненка пов’язана з документальними зйомками, ігровими стрычками за творами українських авторів Карпенка-Карого, Старицького, Котляревського.
Фільмографія
В 1911 році в Катеринослав приїхав на гастролі з Полтави театр Миколи Садовського . Репертуар театру в основному складався з української класики . Данило Сахненко не міг пропустити таку можливість , тому домовився з режисером про фільмування п’яти найкращих вистав трупи.
Так у 1911 році був знятий фільм “Наймичка” І. Карпенка – Карого Того ж року вийшла на екрани стрічка “Наталка-полтавка” І.Котляревського. В головній ролі Наталки знялась неповторна Марія Заньковецька.
Наступного 1912 року вже знімалась картина “Кохання Андрія” за мотивами твору Миколи Гоголя. Того ж року побачила екрани стрічка “ Тарас Бульба”. Іще рік – і знову новий ігровий фільм “Мазепа” за поемою Пушкіна “Полтава” , а в 1914 році вийшла екранізація п’єси Старицького “Богдан Хмельницький”.
Паралельно з ігровим кіно він знімає документалістику.
В російських архівах збереглися «Хроніки м. Катеринослава»:
В деталях зняте відвідування Катеринослава імператором Миколою ІІ. Ця подія була 32 січня 1915 року. Імператор побував у військовому госпіталі. Сахненко знімав військові табори за містом, військовий ешелон, демонстрацію, молебень, цвинтар, похорон убитих.
У лютому 1917 року в Катеринославі розгорнулися революційні події. Це не могло вислизнути від пильного кіноока Данила Сахненка. Він знімав солдатів в траншеях, артилерійську стрілянину, вибухи – його камера завжди була на передовій.
Але особливо Сахненко любив знімати Дніпро.Його зачаровували Дніпровські пороги з вируючими водами, села на узбережжі, люди, що працюють на землі.
Сахненко зняв 23 ігрові картини, але повністю збереглась лише одна , «Умер бедняга в больнице военной», яку він знімав як оператор.
І тут знову губиться історія… Його сучасники згадують, що доживав Сахненко свого віку в бідності. Мешкав у слюсарній майстерні. Помер у 1930 році. Де похований – невідомо…
Пам’ять
Дніпровські дослідники відновили деякі дати і місця перебування талановитого земляка. І увіковічнили пам’ять про нього. Міжнародний фестиваль екранних мистецтв «Дніпро-сінема» , який проводиться у місті, з 2008 року носить ім’я Данила Сахненка. Започаткована премія його імені, яка вручається регіональним діячам кіно.
Фільм-реконструкція.
У 2012 році до сотої річниці першого українського ігрового кіно за синопсисом фільму «Запорозька Січ» було знято фільм- реконструкцію . Автор ідеї – дослідниця , кінознавець Валентина Слобода. В масових сценах брали участь мешканці того ж села Лоцманська Кам’янка.
Були задіяні професійні актори, студенти, кінний козачий загін – всього близько 300 чоловік. Змонтували кілька версій . Прем’єрні покази однієї з них, автора Ігоря Родіонова, відбулися у Дніпровському Будинку мистецтв та у Будинку кіно у Києві.
У Дніпрі одна з вулиць названа іменем Данила Сахненка. У 2011 році відкрита пам’ятна дошка , яка розміщена на будівлі,що стоїть на місці колишнього біоскопа Зайлера.
На ній немає зображення фундатора українського кіно. Але дослідники не втрачають надію знайти його портрет , відшукати втрачені біографічні дані і могилу катеринославського самородка.