Дніпропетровщина є потужним європейським промисловим центром й дуже цікаво вивчати її історію розвитку, відомих людей, цікаві місця. Дізнаватись історію — це означає любити наш регіон, бо тут проживають працьовиті, талановиті та розумні люди. В області завжди відкривались нові можливості для розвитку молоді. Це було в усі часи, тому в регіоні виросло багато відомих та цілеспрямованих людей.
На Дніпропетровщині виріс і відомий режисер Родіон Нахапетов. Його творчість реалізувалась в акторських діях, а потім трансформувалась в режисерський талант. Далі на dnepr-trend.
Шлях режисера
Народився Родіон Нахапетов 21 вересня 1944 року у місті П’ятихатки. Його мати Галина була педагогом й пережила партизанський загін, концтабір, небезпеку розстрілу й вагітною змогла перетнути лінію фронту. У повоєнні роки захищала політв’язнів, за що її відправили у божевільню. Тато був інженером, який не зміг дочекатись Галину з концентраційного табору й повернувся до своєї родини. Хлопець зустрівся з батьком тільки у 12 років, а зі зведеним братом познайомився вже у дорослому віці, коли зніматиме стрічку “Вірменське весілля” й побуває на кладовищі, похований батько.
У дитинстві багато часу проводив з бабусею у селі Скалеватка, що в Черкаській області. Жити сім’ї було дуже важко, хлопцю навіть доводилось красти у колгоспі. Він дуже полюбляв гуляти степом, розмовляти з комахами, роздивлятись соняшники. Любив також Родіон Нахапетов і горище, де було багато павутиння, де кішка ховала кошенят. Майбутній режисер ще любив дивитись на сутінки. Особливий момент, коли співають цикади, мукають корови та гавкають собаки. Все це він зміг відтворити у стрічці “Не стріляйте в білих лебедів” та у власній режисерській роботі “З тобою та без тебе”.
Дніпро у житті режисера
У 1949 році родина переїхала до Дніпра (тоді ще Дніпропетровськ). Спершу винаймали куточок, де можна було перебути з 22.00 вечора до 07.00 ранку. Через рік мати Родіона змогла отримати постійну роботу вчителя української мови та літератури, піонервожатої у школі. У маминій піонерській кімнаті хлопець читав книжки, розглядав глобус і того ж року пішов у перший клас.
У 1953 році, через хворобу матері, Родіона Нахапетова відправили до Новомосковського дитячого будинку. Свої враження від того часу він відтворив у фільмі “Пам’ятаєш?”. Мати забрала його через 8 місяців вже на нову квартиру, яку вони ділили ще з однією родиною. Хлопець ходив до суднобудівного гуртка й вигравав на обласних змаганнях. Також любив малювати, але на навчання мистецтву мати не мала коштів.
Кіно
З самого дитинства Родіон Нахапетов полюбляв кіно. Його кумиром був Чарлі Чаплин, який давав енергію та віру у мрію. Пізніше записався до дорослого драматичного гуртка при Палаці культури. Керівником був Дмитро Брозинський, який вмів знаходити таланти. Після однієї вдалої вистави хлопець зрозумів, що акторська гра, то його. Вражений він був і після зустрічі у Дніпрі з такими акторами як Мариною Ладиніною, Борисом Андрєєвим, Володимиром Трошиним. Після 10 класу вже був впевненим, що матиме кіновизнання, бо його тягло у світ кінематографа. Єдиним інститутом, де готували акторів був “Всесоюзний державний інститут кінематографії”. Матері хлопця довелось позичати кошти, щоб син поїхав до Москви.
Родіону вдалось вступити до ВДІК й студентом він був нестандартним, бо не хотів розважатись, а лише читав. Вчився також гарно, був серйозним, поважав предмети. Однокурсники його любили, завжди питали поради під час репетицій.
Дебют у кіно відбувся у 1961 році, коли він грав у картині “Застава Ілліча” Марлена Хуциєва. Через 3 роки був захист диплома в образі оповідання “На шляху”. Пізніше знімався в картині “Ніжність” за запрошенням Ельйора Ішмухамедова. Співпраця продовжувалась і в фільмі “Закохані”. Було ще багато гарних акторських робіт таких як “Вірність матері”, “Живе такий хлопець”, “Пароль не потрібний”, “Валентина”, “Раба любові”.
Мрія створити фільм
Пізніше Родіон Нахапетов зрозумів, що акторської роботи йому замало й він мріяв створити фільм. З 1978 року стає актором та режисером кіностудії “Мосфільм”. Його стрічка “З тобою та без тебе” була відправлена на міжнародний кінофестиваль в Західний Берлін. Наступна його робота була про кохання, потім було кіно “На край світу”, “Вороги”.
У 80-ті роки 20 століття Родіон Нахапетов продовжує працювати актором. За роль у стрічці “Торпедоносці” отримав лауреата Державної премії та Срібну медаль імені О. П. Довженка, а у 1985 році вже мав звання народного артиста росії. З українських стрічок мав роботу у фільмах “Мріяти жити”, “Стрибок”, “Ранкове шосе”.
Його режисерські роботи складно приймали чиновники кіноіндустрії. Важко просувалась стрічка про лебедів. Далі була робота над “Парасолькою наречених”, “Про тебе”. Почалися зйомки “Стіна”, але фінансування не було. Перед від’їздом до Америки останньою стрічкою була “Під кінець ночі”, який погано сприйняли критики. Після цього його кіно й герої стали не потрібні, але пізніше кінокомпанія “XX століття Фокс” купила “Під кінець ночі”. Це був перший радянський фільм, який придбав Голлівуд.
В Америці він продовжив працювати, створив кінокомпанію “RGI Productions”, яка співпрацювала з ОРТ. Зняли американські серії “Забійна сила-2”, “Місія здійснена”, “Прикордонний блюз”. У підсумку, режисер прожив нелегке життя, але його роботи впізнають та пам’ятають.
