Історія людей міста Дніпро сягає в далеку давнину. У місті виросло багато знаменитостей, вчених, відомих людей. Декого з них дніпряни дуже добре знають, але й були такі особистості про які мало хто пам’ятає й не чув навіть прізвища. Далі на dnepr-trend.
Варто згадати кінооператора Юрія Голдабенка, бо саме завдяки йому до сучасних дніпрян дійшла кінохроніка життя Дніпропетровщини початку XX століття. У 1920-х роках у Дніпрі, тоді ще Дніпропетровську, з’явився кінооператор Юрій Голдабенко. Період його роботи у Дніпрі припав на 1929-1933 роки. Його сюжети частково збережені у Центральному державному кінофотоархіві імені Г. С. Пшеничного у Києві.
Шлях забутого кінооператора
Юрій Голдабенко народився у 1897 році в Одесі у великій родині. У 1916 році Юрію довелось йти на війну стрільцем боронити узбережжя Чорного моря. У 1920 році він став командиром відділення частин особливого призначення. Був демобілізований у 1922 році. Потім працював вантажником в одеському порту. Мав дружину Варвару, сина Володимира, Валентина, доньку Валентину та Марію, яка померла у віці 5 років.
У 1924 році він вступив до Одеського технікуму на операторський факультет й закінчив його у 1927 році. Працював помічником Михайла Бєльського, відомого українського кінооператора. Його вчителем був і Луї Форестьє, французький кінооператор, що працював у росії. У 1911 році Форестьє зняв перший російський фільм “Оборона Севастополя”. Також вчителем Юрія Голдабенка був німець Альберт Кун. За спогадами його доньки, десь у 1929 році він приїхав у Дніпро, де пропрацював кілька років кінооператором на кореспондентському пункті. В цьому ж місті його родина переживала й голод 1932-1933 роки.
Непроста робота
У 1929 році він створив фільм “Лісосплав по Дніпру” з відомим сценаристом Олексієм Каплером. Про фільм згадано у кінодовіднику, але сама стрічка не збереглась. Дніпровські сюжети змогли зберегти. У кіножурналі ВУФКУ №26 був сюжет, який присвятили 5-му окружному з’їзду рад у Дніпрі.
На “Зимовому театрі” показали транспарант й обличчя делегатів, що йшли до театру. Тоді для делегатів влаштували торгово-промислову виставку. Камера оператора демонструвала металовироби й те як під звук оркестру проходили військові. Парад дивились люди, а текст сповіщав про те, що американська комсомолка Вам-Вайс вітає пролетаріат Дніпропетровщини.
Камера оператора також захопила молодого письменника Беллу Іллеша, який тоді був у Дніпрі. В той час його ім’я знали як учасника пролетарської революції, секретаря Міжнародного об’єднання революційних письменників.
З сюжету видно, як коні кавалеристів тягнуть гармати, як афроамериканка підіймає руку до скроні. Далі площею йшли демонстранти, діти несли транспарант польською мовою, прославляючи Польщу. Всі вітали піонерів та спортсменів.
В іншому сюжеті Юрій Голдабенко розповідає про житлобудівництво. Можна бачити, як будують будинки, а в титрах описано, що там працює 30% жінок з цеглою та молотками. Далі показують чоловіків, що переносять на спині цеглини.
Кінооператор також знімав закриття Брянської церкви у 1929 році. Храм якраз забирали у парафіян за наказом Дніпропетровської міської ради. Видно навіть, як зі дзвіниці скидають дзвони. Одеською кінофабрикою у 1929 році випустили номер “Кіножурналу” й показали антирелігійний мітинг з вимогою закрити церкву.
Одним із сюжетів Юрія Голдабенка був про Дніпро після страшної зливи. Камера демонструє наслідок руйнівного впливу та роботи з відбудови. В сюжеті практично не було пропаганди. Ще один ролик був про відкриття у місті парку фізкультури для пролетарської молоді імені Червоного Спортінтерну. Самим цікавим сюжетом був той, що показував поради військово-спортивній експедиції, яка мала вирушати Дніпровими порогами. В ньому увічнили пам’ять Дмитра Яворницького.
Роботи над фільмами
Юрій Голдабенко знімав й ігрові фільми. Наприклад, “Вогні бесемера”. Його випустили у 1931 році Київською кіностудією. За жанром це була виробнича драма.
З Дніпра кінооператор з сім’єю переїхав до Одеси, де працював на Одеській кіностудії. У 1937 році перевівся до Києва й там почав знімати фільм “Щорс”.
З початком війни у 1941 році Юрія Голдабенка з родиною евакуювали до Ташкенту. Він продовжував роботу на “Київнаукфільм” та постійно був у відрядженнях. На черговій експедиції трапилась аварія зі знімальною групою. Всі змогли зістрибнути з дрезини, а кінооператор скидав апаратуру і його протягло насипом. Згодом у лікарні в нього виявили пелагру 3-го ступеня, що могло бути наслідком недоїдання. Через 3 місяці він помер й похований у Ташкенті. Це сталось у 1943 році.
Люди та родичі згадували про нього як про дотепну, доброзичливу та добру людину. Він дуже любив власну родину та дітей. Багато його роботи було зроблено для історії Дніпра. Також знято фільми, але чомусь немає статті про Юрія Голдабенка у сучасному кінодовіднику.
Тому варто завжди цікавитись історією рідного краю та відомими людьми. Є такі, про яких знають всі, а є особистості, які тихо зробили дуже багато для майбутньої історії. Таких людей варто згадувати, писати про них й передавати цікаві відомості нащадкам.
