“Супутник” – зірка дніпровського кінобуму

У 1960-х роках Дніпро накрив справжній кінобум. Один за одним у місті відкривалися кінотеатри – від центру до віддалених робітничих кварталів. Радянська влада зробила велику ставку на кіномистецтво: воно мало не лише розважати, а й виховувати. На екранах – герої праці, чесні колгоспники, безстрашні солдати. У залах – виховання “будівничих соціалізму” та заклики до трудових і навіть бойових подвигів. Саме у цей час і з’явився у Дніпрі один із найяскравіших символів тієї епохи – кінотеатр “Супутник”. Його відкриття у 1963 році стало важливою подією для міста. Далі на dnepr-trend.

Про те, як народжувався “Супутник”

У СРСР 1960-ті роки стали космічною епохою, бо після запуску першого штучного супутника та польоту Гагаріна тема космосу захопила всіх. Люди читали фантастичні романи, ходили на фільми та милувалися картинами на відповідну тематику, навіть назви закладів і підприємств почали перегукуватися з космосом. У цьому контексті “Супутник” не міг залишитися звичайним кінотеатром.

Його відкрили 15 серпня 1963 року на тодішній вулиці Титова (сучасна Незалежності України). Кінотеатр зводили за спецзамовленням Південного машинобудівного заводу, який формував архітектурний вигляд району. “Супутник” розмістили в окремій будівлі, яка виділялася широким оглядом і спеціальним курдонером перед входом. Газета “Прапор юності” відзначала, що цю споруду неможливо було не помітити, її хотілося роздивлятися, читати як розкриту книгу. Так, кінотеатр одразу кидався у вічі, але при цьому вдало вписувався до ансамблю навколишніх будинків.

Панно і космос: “Супутник” як мистецька сенсація

Особливу увагу при відкритті кінотеатру привертав його фасад. Назва вимагала яскравого, унікального рішення, і архітектори разом із художниками виконали поставлене завдання. По всій Україні оголосили конкурс на кращу композицію монументального розпису екстер’єра, 8 авторських груп із Києва, Дніпра та інших міст пропонували свої варіанти. Долучився навіть відомий український монументаліст Петро Бондаренко. Проте перемогу здобули молоді таланти з тодішнього Дніпропетровська: Олександр Сопєлкін, Леонід Тальський та Іван Остапенко.

За їхнім проєктом та під їхнім керівництвом розпочалися художні роботи. Техніка вражала: замість пензлів і фарб художники працювали з керамічними плитками – білою глазурованою, червоною метлаською та кольоровим бетоном. Так народилася величезна мальовнича картина, яка перетворила фасад кінотеатру на справжній артоб’єкт. Композиція була не лише на часі, а й із патріотичною ноткою: юнак стискав у правій руці серп і молот, а у лівій – перший штучний супутник Землі. Чіткі лінії, прокладені червоною метлаською плиткою, підкреслювали силу образу. 

Як Дніпро отримав свій космічний кінотеатр?

Символіка була очевидною: перша у світі держава робітників і селян проклала шлях у космос. Це було єдине панно на всю Україну, хоча схожі мотиви використали згодом ще на двох дніпровських кінотеатрах.Тоді ці витвори назвали важливими досягненнями соціалістичного мистецтва та відзначили у 1964 році спеціальною статтею “Нові роботи українських монументалістів” у журналі “Декоративне мистецтво СРСР”. 

Дніпровський “Супутник” відрізнявся ще й тим, що його поставили трохи вглиб від червоної лінії тодішньої вулиці Титова. Це зробили спеціально: перед фасадом утворився просторий курдонер, який підкреслював урочистість входу. Люди згадували, що у 1960-1970-ті роки це місце стало майданчиком зустрічей. Там часто збиралася молодь для цікавих творчих розмов.

Всередині архітектори споруди Михайленко і Соболь розмежували простір так, щоб навіть при заповненій залі у понад 800 людей не відчувалася тиснява. Вхідні групи, гардероб, каси, широке фоє – все з розрахунком на масовість, бо у ті роки кіно у Дніпрі було головним видом дозвілля.

Кінотеатр, який дивився у небо

Відвідувачі “Супутника” вже з першого кроку відчували, що не просто потрапили до кінотеатру, а й стали частиною космічної мрії свого покоління. Там кіно поєднувалося з мистецтвом, технологією та національною гордістю. Кожен візит до кінотеатру перетворювався на важливу подією, а сам заклад швидко став символом епохи та легендою міста.

Першим широкоекранним художнім фільмом у “Супутнику” була кінокомедія “Три плюс два”, яка швидко набула популярності. Бо й тема була цікавою, і плеяда акторів чудова: Андрій Миронов, Євген Жаріков, Геннадій Нілов, Наталія Кустинська та Наталія Фатєєва. Потім були кінострічки “Я крокую Москвою”, “Діамантова рука”, “Біле сонце пустелі” та десятки інших популярних радянських драм та комедій. Тільки за перший рік роботи кінотеатр “Супутник” прийняв понад мільйон двісті тисяч відвідувачів, що свідчило про його неймовірну популярність серед містян.

Доля “Супутника” у Дніпрі

Для місцевої молоді “Супутник” став своєрідним порталом у космос: окрім художніх кіносеансів, там показували наукові фільми, демонстрували моделі супутників, проводили лекції про освоєння небесних просторів. Вечори кіноклубів і лекцій були надзвичайно популярними, діти навіть приносили саморобні ліхтарики, щоб підсвітлювати сцени з космосу. Приходили не тільки подивитися та послухати, а й відчути атмосферу, яка змушувала говорити, мріяти та обговорювати. І саме ця енергетика допомогла “Супутнику” пережити роки занепаду багатьох інших дніпровських кінотеатрів, залишаючись місцем, де кіно було більше ніж розвагою, частиною культурного життя міста.

Від аншлагів до реконструкції

Буремні 1990-ті роки стали випробуванням для багатьох дніпровських кінотеатрів, але “Супутник” утримався. Проте більшу частину десятиліття простояв майже порожнім, перетворившись на застиглу пам’ятку минулої епохи. Нове життя кінотеатр отримав у червні 1998 року, коли відбулася прем’єра відомого голлівудського блокбастера “Титанік”. Зала була заповнена вщерть – люди стояли навіть у проходах, відчувалася навіть легенька тривога від очікування грандіозного видовища. 

Атмосфера залишалася чисто радянською: старі крісла, високі стелі, величезний проєктор, який ще пам’ятав перші сеанси. Але коли на екрані з’явилися герої фільму, зал ожив. Глядачі аплодували, сміялися й затамовували подих у трагічні моменти. “Титанік” неочікувано вдихнув нове життя не лише у “Супутник”, а й у багато інших кінотеатрів міста. Протягом пів року фільм показували майже в усіх кінозалах, збираючи аншлаги. 

Символ часу, що не здавався

Вдруге удача посміхнулася “Супутнику” у 2004 році. Він увійшов до мережі “Кіносистема” і знову відкрився після реконструкції. Фоє прикрасили у ретро-стилі, навіть встановили старий радянський кінопроєктор як експонат, щоб нагадувати відвідувачам про історію кінотеатру. Зала отримала 18-метровий широкоформатний екран, здавалося, що “Супутник” повернувся до життя. Проте через кілька років популярність знову почала зникати, кінотеатр стояв майже порожнім.

Пізніше споруду стали використовувати для проведення концертів та виставок у великій та малій залах. Кілька років там орендував приміщення вокально-хореографічний ансамбль “Юність Дніпра”. Однак на початку 2024 року доля “Супутника” знову змінилася: будівлю вирішили реконструювати під адміністративно-інформаційний центр відділу “Комунікаційний центр Служби 112” у Дніпрі. Замовником проєкту став Центр інфраструктури та технологій” МВС України, передбачили навіть капітальне укриття. Це відкрило нову сторінку в історії цієї легендарної будівлі, яка знову перетворилася на важливе місце на мапі життя Дніпра. Хай навіть в іншому – адміністративно-технологічному форматі.

Джерела:

1. https://gorod.dp.ua/news/148208
2. https://dv-gazeta.info/dneprnews/v-seti-pokazali-legendarnyie-kinoteatryi-dnepra.html
3. https://nashemisto.dp.ua/ru/2025/01/23/kinoteatr-ukraina-v-dnepre-mesto-vstrech-romantiki-i-jarkih-vospominanij/
4. https://dnpr.com.ua/ua/post/vafli-yaki-zdivuyut-sitni-aromatni-z-sekretnoyu-ingrediyentom-videorecept
5. https://www.facebook.com/groups/421334225037372/posts/2230651834105593/
6. https://dv-gazeta.info/dneprnews/tsogo-dnya-v-dnipri-vidkrivsya-legendarniy-kinoteatr.html
7. https://arzamas.academy/mag/937-soviet_movies
8. https://www.facebook.com/