Популярні українські співаки надихають Дніпрян на прояв творчості

Вокаліст групи «Бумбокс» Андрій Хливнюк з перших днів вторгнення російських військ до України увійшов до лав спеціального загону «Софія», він займався творчістю і навіть не уявляв, що прийде такий день і він візьме зброю в руки. Музикант записав в соціальній мережі звернення на російській мові, щоб сусіди чітко зрозуміли народний протест.

Виконання української пісні Андрієм Хливнюком надихнуло на творчий проєкт Девіда Гілмора, вокаліста гурту «Pink Floyd» і попри поранення Хливнюка співпраця розпочалась. Більше на dnepr-trend.in.ua.

А вокаліст Макс Барських з початком війни виступав з концертами перед біженцями та військовими, а потім вступив до лав ЗСУ.

Дніпровський музикант, лідер гурту «Вертеп» Тимофій Хом’як служить в територіальній обороні, але встигає випускати іронічні новини та навіть записати нову пісню у співпраці з харківським музикантом Сергієм Жаданом. Музиканти зізнаються, що на початку війни в них не створювалось жодного мотиву, жодного слова на тему війни, взагалі жодних високих матерій. Основне натхнення надавали художники, зображення яких публікували в соціальних мережах.

Прояв творчості серед пересічних жителів Дніпра

Творчість надихає і пересічних мешканців Дніпра. Емоції та переживання трансформуються та виливаються у вірші та пісні. Дніпровська філологиня Людмила Ульянова під час сигналу тривоги у бомбосховищі добирала рими до слова: «паляниця», як підсумок – вийшов вірш! Нижче його уривок:

  • «Скоро на всіх дільницях
  • Будуть справжні вечорниці
  • Всипем ворогу гірчиці
  • І на хвіст і у зіниці»

Користувачі соціальних мереж пропонували у коментарях зробити цей позитивний віршик піснею.

Потреба вилити емоції, що накопичились, єднає людей навіть тоді, коли вони пересуваються громадським транспортом. Кондукторка трамваю за маршрутом № 12 пані Ярослава Рапова прямо у вагоні зачитує власні вірші та співає пісні для полегшення страждань та підняття бойового духу. Сама ж пані Ярослава зізнається, що таким чином висловлює ті емоції, що не в силах висловити силою та міцним здоров’ям. Її лозунг: не треба мовчати, якщо хочеш висловитись, виговоритись, інколи навіть необхідно кричати!

Люди у транспорті із розумінням ставляться до таких стихійних проявів емоційного єднання. Реакція основної частини пасажирів – це сльози, таким чином людина собі трохи полегшує переживаний біль та горе. Містяни переконані, що з такими людьми – перемога не за горами!

Стихійна творчість малечі під час війни теж має патріотичний напрямок та розлітається соціальними мережами, а дитяча безпосередність лише підкреслює щирість відчуттів.

Comments

.,.,.,.