Одним зі значних музичних осередків Дніпра вже багато років залишається Дніпровська академія імені Глінки. Більшість городян знають, що багато десятиліть тому це було музичне училище Катеринославського відділення Імператорського російського музичного товариства. Пізніше заклад перетворився на Дніпропетровське музичне училище, згодом – на консерваторію і музичну Академію. Але тільки науковці в курсі, що університет з консерваторією планував відкрити у Катеринославі князь Потьомкін набагато раніше, ніж вона з’явилася – у 1786 році. Щобільше відомого італійського композитора, директора венеціанської консерваторії “Ospidaletto” Джузеппе Сарті запросив князь на посаду першого директора. І причина для такого рішення у нього була дуже вагома. Далі на dnepr-trend.
Таємні плани князя Потьомкіна
Недарма українські дослідники вважають заснування Дніпровської консерваторії найбільш загадковим проєктом фаворита цариці Катерини II. Будівництво цього закладу значилося одним із головних в особистих проєктах князя, щобільше Потьомкін уклав контракт з італійським композитором Джузеппе Сарті, що той приймає посаду директора Катеринославської музичної консерваторії, ще у 1787 році, коли тільки місце для майбутнього центру губернії відшукали. Чи не зарано?
Кандидат історичних наук, завідувач відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун пояснив журналістам інтернет-видання “Gorod.dp.ua”, що князь керувався не лише проблемами просвітництва. Крім консерваторії, у накреслених планах він відзначив Преображенський собор, свій палац, біржу, театр, сукняну та шовкову фабрики та – університет з музичною академією. Дивно для міста, яке мало б стати центром торгівлі, а не культури. Одразу ж спадають на думку масонські ідеї, якими, схоже, дуже цікавився вельмишановний князь. Варто лише уважно подивитися на генеральний план Катеринослава 1792 року, складений Іваном Старовим, і впадає в око така деталь: центральна частина міста, розташованого на горі – величезний трикутник. А це нагадує головний символ масонів – циркуль та кельню.
Ідеї масонства та реальність
Деякі дослідники припускають: князь збирався будуватися з розмахом, бо образ міста на горі, яким обіцяв стати Катеринослав, нагадував йому гору Єрусалима чи Афінський акрополь. Подейкували, ніби й Преображенський собор він планував зробити кращим за собор святого Петра у Римі. Але ця версія не підтвердилася вченими, вже доведено, що прообразом храму князь обрав римську базиліку святого Павла.
Трохи прояснити ситуацію з консерваторією допомогли науковцям ще й принципи масонів. Вони свідчать, що музика посідає почесне місце серед 7 “вільних мистецтв”, які складають “королівське мистецтво” – так називали масонство “вільні муляри”. І якщо зіставити дати, виходить, що Потьомкін збирався заснувати в Катеринославі першу консерваторію у Східній Європі! Коли б це вдалося, то одразу б перетворило Російську імперію, котру тоді іноземці вважали державою на краю Європи, на одну з центральних культурних держав. Ну, і місце в масонській ложі князь отримав би далеко не останнє з такими заслугами.
Якщо взяти за основу таке припущення, вчинки й рішення можновладця стають логічними. До речі, доповідь щодо створення у Катеринославі університету й консерваторії князь подав Катерині II у 1784 році, і цариця указ затвердила. Це підтверджується документами. Місце обрали на Соборній горі, це ділянка між сучасною лікарнею імені Мечникова і казармами колишнього Сімферопольського полку. Так що Катеринослав мав всі шанси стати культурною столицею, навіть у Санкт-Петербурзі тоді консерваторії ще не було. Однак склалося інакше. Смерть цих можновладців перекреслила всі плани, будівництво наміченого ними одразу припинили.
Чому Потьомкін обрав саме Джузеппе Сарті?
Причина проста. Великий князь бажав отримати для майбутньої консерваторії тільки найкраще. А Сарті на той час вважався одним із найвідоміших композиторів 18 століття. Познайомитися з музикантом Потьомкін мав можливість, коли той опинився при російському дворі, цариця Катерина запросила його ще у 1784 році. Стосунки з царицею у Санті не склалися, його віддалили, і тут з’явився Потьомкін з дуже цікавою для маестро пропозицією.
Науковець Максим Кавун розповів, що зберігся не лише укладений між цими особами контракт, а й ордери. В одному з них – ордері від березня 1787 року для правителя Катеринославського намісництва Івана Синельникова значилося, що той має підготувати дуже вигідну квартиру майбутньому директору Катеринославської музичної академії. І виконувати всі розпорядження щодо необхідних для роботи речей. А в ордері для Сарті князь окремо прописав рекомендації щодо докладання всіх зусиль, аби влаштувати найкраще у губернії навчання вокальній музиці.
Відомий музикант не переймався навіть, що майбутня консерваторія тільки у планах. Можливо, сподівався на швидке будівництво, як це робилося в Європі. Але не врахував реалії малознайомої країни. Однак за роботу взявся сумлінно, навіть написав ораторії на хор на 300 осіб. А ще до візиту цариці Катерини II написав спеціальну музику, яка пролунала на церемонії заснування Катеринослава у травні 1787 року. Принаймні, припущення, що цей був твір створений саме Джузеппе Сарті, висловлюють науковці, спираючись на спогади запорізького козака Микити Коржа. Той захоплено описував неймовірну та дивовижну “царську музику” і казав, що нічого схожого раніше ніколи не чув. Але пожити у Катеринославі Сарті не вдалося, бо навіть у 1791 році будівництво міста так і перебувало на початковій стадії. Після смерті Потьомкіна Санті подався до Петербурга, а у 1801 році пішов у відставку і вирішив повернутися до Італії. Але йому не пощастило, відомий музикант помер дорогою, коли зупинився у Берліні.
А чому не приїхав Моцарт?
Ще одна “зірка” світового масштабу могла б спалахнути в музичному небі Катеринослава, коли б обставини склалися хоч трохи інакше. Ідея запросити Моцарта до Катеринославської консерваторії працювати разом із Сарті спало на думку сину останнього гетьмана України – Андрію Розумовському. Чоловік освічений і кмітливий, він чудово розумів, скільки перспектив відкриє така співпраця для України в цілому й для Катеринославщини зокрема. У 1791 році він перебував послом Російської імперії у Відні, саме тоді там жив і Моцарт. Відомий музикант ледь не поринув у злидні, і Андрій Розумовський вирішив допомогти талановитому митцю. Варто згадати, що цей пан підтримував багатьох музикантів, і це пам’ятають у місті, навіть одна з вулиць Відня має ім’я Андрія Розумовського.
Відомо, що пан Андрій написав листа князю Потьомкіну, що, мовляв, знайшов найкращого піаніста й композитора з Німеччини, який би охоче поїхав працювати до Росії. Сталося це у вересні 1791 року, а через місяць помер князь Потьомкін. Невідомо, чи встиг він прочитати листа. Можливо, коли б прожив трохи більше, то Катеринослав мав би шанс отримати великого європейського музиканта у педагоги для обдарованих українців. А можливо, й ні, бо на той час Моцарт вже сильно хворів, пішов з життя у грудні того ж 1791 року.
До речі, цікавий нюанс. Великий композитор у 1784 році долучився до кола масонів, понад 10 його творів були написані за замовленням “вільних мулярів” і виконувалися в ложах. Тому можна зробити припущення, що князь Потьомкін доклав би всіх зусиль, аби заманити такого митця до свого омріяного міста на горі. Але доля розпорядилася інакше. Натомість дала можливість пожити в Україні нащадку великого композитора – його сину Францу-Ксаверу-Вольфґанґу Моцарту. Щоправда, прибув він у 1797 році до Львова, коли захід України перебував під Австрійською імперією. Але прожив там 30 років, викладаючи музику місцевим аристократам. А ще заснував хор святої Цецилії і першу в місті музичну школу. Отакі цікаві примхи долі.
Коли з’явилася в Дніпрі своя консерваторія?
Початком заснування Катеринославського музичного училища вважається відкриття Катеринославського відділення Імператорського російського музичного товариства з музичними класами, що сталося у червні 1898 року. Директором призначили Дмитра Губарєва, він, як і викладачі, був випускником Санкт-Петербурзької консерваторії. Навчання призначили платним і доволі недешевим: 100 карбованців на рік.
Статус самостійного музичного училища заклад отримав тільки у травні 1901 року. У 1919-1923 роках це була Катеринославська консерваторія, згодом її понизили до технікуму, у 1937 році знову повернули статус училища. Ім’я Глінки надали у 1948 році. Наступне вагоме підвищення сталося тільки у 2006 році, коли заклад перетворився на Дніпропетровську консерваторію, а з 2016 року виріс до Академії музики. І хоча цьому храму культури не судилося стати першою у Східній Європі консерваторією, як про те мріяв князь Потьомкін, він виховав тисячі талановитих музикантів України. І протягом десятиліть залишався музичним, культурно-просвітницьким та естетичним осередком регіону.
