Старовинна родзинка Дніпра: історія кінотеатрів міста

Століття тому вождь світової революції називав кіно найважливішим з усіх видів мистецтв. В силу різних причин (в тому числі – популярності комп’ютерних видів дозвілля) працюють в сучасному Дніпрі кінотеатри – це лише невелика частина тієї імперії кіноіндустрії, яка процвітала в нашому місті в 1950-80-і роки. Навіть в дореволюційному Катеринославі кінотеатрів було більше. А число відвідували їх глядачів (кожен зал був на сеансах переповнений!) Значно перевершувала число сучасних кіноманів.

Як з’явився кінематограф у нашому місті, які кінотеатри були культовими в Дніпрі і як склалася їхня доля? Давайте згадаємо про це далі на dnepr-trend.in.

«Кінематограф» прийшов до Катеринослава 120 років тому

В кінці XIX століття наше місто переживав період небувалого демографічного і економічного підйому. Катеринослав називали «містом залізної лихоманки», «Новою Америкою». Місто стає осередком великих грошей і великих розваг. Не випадково кіно, винахід братів Люм’єр, досить швидко проникло і утвердилося на берегах Дніпра.

У 1895 р в Парижі брати Люм’єр продемонстрували перший в історії фільм, який тривав одну хвилину. А вже 24 квітня (6 травня по новому стилі) 1897 року в Катеринославі відбувся перший кінематографічний сеанс. У розділі хроніки газети «Катеринославські губернські відомості» зазначалося, що «показано було 60 картин, деякі з яких вийшли вельми вдалими».

Перший кіносеанс у нашому місті відбувся в «Аудиторії народних читань», також називалася Зимовий театр. Це найстаріше з нині збережених театрально-концертних будівель міста, було побудовано в 1896 р Воно збереглося і знаходиться зліва від будівлі оперного театру, якщо дивитися від проспекту (вулиця Половицька, 5).

1

Кіно полюбилося катеринославським глядачам і «викликало оплески» аж до революції 1917 р Центр міста, а саме квартали проспекту від нинішнього ЦУМу до Міського саду (нині парк Лазаря Глоби), облюбували кілька кінотеатрів. У 1908 р в приміщенні на розі вулиці Фабричної (Столярова) і Катерининського проспекту (Яворницького) був розміщений кінематограф – «Біоскоп», що належав Зайлер. У 1912 р на протилежному кутку був відкритий кінотеатр «Гігант», за радянських часів неодноразово перебудовувався і відомий як кінотеатр «Батьківщина». Ще один «Біоскоп», «Бліц», перебував через квартал, на розі проспекту і вулиці Мостовий.

У Катеринославі не лише дивилися, а й робили «фільму»

Маловідомий факт: в нашому місті не тільки дивилися «фільму», а й виробляли кінопродукцію. У 1912 р в місті почав працювати талановитий майстер Данило Сахненко. Він заснував у Катеринославі «Південно-російське кінематографічне ательє «Батьківщина», де виконував обов’язки кінорежисера і оператора.

У цьому ательє були проведені зйомки фільму «Запорізька Січ», у створенні якого активну участь брав відомий історик і археолог Д.І. Яворницький. Також Сахненко екранізував «Наталку Полтавку» Котляревського, «Наймичка» Карпенка-Карого, «Тараса Бульбу» Гоголя і інші шедеври.

У радянську епоху кінотеатри були найважливішим центром мистецтва і пропаганди. Революційна епоха кардинально змінила багато, в тому числі – парадигму і формат роботи міських кінотеатрів. 19 квітня 1919 р. Губернський відділ народної освіти прийняв постанову про націоналізацію кінотеатрів тоді ще Катеринославської губернії. Кіно стало частиною системи державних установ культури.

2

До революції кіно служило тільки розвагою дозвільної публіки, відповідно підбирався репертуар. Радянська кінополітика розглядала кіно як наймогутніший засіб впливу на суспільну свідомість. Кіно повинно було мотивувати «народні маси» перш за все на вироблення високих моральних якостей, на трудові і бойові подвиги.

Тому за радянських часів стався надзвичайний розквіт кінотеатрів. Кінотеатри поєднували в собі функції центрів мистецтва, масової роботи та пропаганди. Велика частина дореволюційних кінотеатрів продовжила працювати і за радянських часів, вони були перейменовані і продовжували «нести світло мистецтва в маси». У 1939 р в місті було шість кінотеатрів.

Кінотеатри в парках були дуже популярні

Особлива сторінка в історії міського кінематографа – літні і стаціонарні кінотеатри в парках. Головним в цій категорії можна назвати кінотеатр імені Чкалова. Він був заснований в 1950 році як літній кінотеатр в однойменному парку. Але в 1956 р будівлю було переобладнано для цілорічного обслуговування глядачів. Це був «кінотеатр другого екрану», де показували щорічно близько 70 художніх і 150 документальних і дитячих фільмів. Відвідували його до 900 тисяч осіб на рік.

Після 1991 р кінотеатр деякий час працював, потім там знаходився нічний клуб «Гребля». Будівля горіло, і зараз стоїть напівзруйнованим. Кінотеатр імені Чкалова – цікавий пам’ятник архітектури «сталінського ампіру», і, хоча фасад його сильно змінений, але ще збереглися навіть різьблені консолі під дахом.

3

XXI століття: кіноіндустрія поступово оживає

Початок третього тисячоліття ознаменувався тенденцією до пожвавлення роботи кінотеатрів. У багатьох ТРЦ, відкритих у XXI вік, відкрилися нові кінотеатри: «Дафі», «Материк», «Караван» та інші. Були й цікаві приклади, коли нові кінотеатри відкривалися і зникали. Наприклад, кіноцентр «Оріон», відкритий в 2001 р в приміщенні Національного аерокосмічного центру молоді на проспекті Гагаріна, проіснував лише кілька років.

На жаль, не так давно місто на Дніпрі все-таки втратив свій головний історичний «кіно-символ»: кінотеатр «Батьківщина», улюбленець багатьох поколінь, закрився в 2014 р

Сьогодні кіномистецтво, як і сто років тому, являє собою, в основному, розвага і не розглядається як головний засіб пропаганди, як в радянський період. Плюс до всього, наступ цифрової ери істотно нівелювало роль кінотеатрів.

Однак кінотеатри в місті на Дніпрі все-таки подолали кризу дев’яностих, і кіноіндустрія поступово розвивається протягом останніх п’ятнадцяти років. Яким буде майбутнє кінотеатрів в подальшому – покаже час.

4

 

Comments

.,.,.,.