У Дніпрі працює унікальний заклад, якого більше немає ніде в Україні – обласний дитячо-юнацький кіноцентр “Веснянка”, де дітей вчать бачити й творити красу. Там поєднуються мистецтво, література та кіномова, юні учасники вчаться не лише шукати джерела натхнення, а й перетворювати їх на добро у житті та мистецтві. З ентузіазму педагогів та учасників кіноцентру ще у XX столітті у Дніпрі почали розвиватися різноманітні фестивалі й творчі зустрічі. А починалося все у маленької фотокінолабораторії, створеної у 1973 році. Далі на dnepr-trend.
Там, де вчилися фільмувати веселку
Перша в Україні дитяча мультстудія під назвою “Веснянка” з’явилася при обласній станції юних техніків у тодішньому Дніпропетровську. Тоді її керівник, натхненник і романтик кіно Марлен Якович Матус спробував вчити маленьких обдарованих містян мистецтву кінорежисури. І йому це вдалося. Митця підтримали однодумці: директорка кіноцентру Валентина Слобода та перша педагогиня організації Кіра Емеретлі.
Навчання нагадувало чарівну подорож у світ мистецтва. Перший рік діти малювали, ліпили, складали казки, вчилися бачити красу навколишнього світу. На другий рік опановували основи фототехніки, приміряли ролі режисерів та фільмували власні етюди. А третій рік ставав для них апогеєм, коли маленькі кінематографісти створювали справжні мультфільми.
Спогади про перші спроби
Керівник кіноцентру Марлен Матус розповідав журналістам, що працювати з дітьми почав ще з 1961 року, коли при обласній станції юних техніків відкрили фотокіностудію. У 1973 році на її базі сформували дитячу анімаційну студію. Сам Марлен Якович був закоханою у фото та кіно людиною, багато фільмував, робив світлини, деякі навіть надсилав за кордон. Потім отримував каталоги виставок, на яких вчив своїх вихованців.
Пан Матус завжди підкреслював, що діти інтуїтивно відчувають мистецтво. Бо коли показував їм світлини, то вони самостійно відбирали найкращі роботи. Діти охоче слухали музику, дивилися фільми, читали казки, щоб розвивати уяву. Марлен Якович іноді вирізав із журналу “Вогник” сотні різноманітних світлин і пропонував учням їх добре вивчити. А через кілька уроків перевіряв, чи пам’ятають вони ці серії. На фільмування з вихованцями виходив рідко. Майстер був переконаний: треба підвести дітей до потрібної ідеї, пояснити як її реалізувати правильно, а потім дати свободу, щоб творили самі. І цей принцип завжди себе виправдовував.
Серце дитячого кіно
Перші ж роботи кіноцентру “Веснянка” – “Сурмач” і “Під сонцем” – здобули Гран-прі на фестивалі у Парижі у 1976 році. Через 3 роки колектив вже здобув звання народної студії. Марлен Матус тоді сказав відому фразу, що улюблений колір у палітрі “Веснянки” – веселка. І що чорний колір дітям давати не можна, бо він знищує радість. І мав рацію. Коли у 1980-х роках до колективу приєдналися нові педагоги-ентузіасти, “Веснянка” змогла сформувати навіть власну експериментальну методику навчання, яка зацікавила педагогів і кінематографістів навіть у Європі. Результат – понад 100 престижних нагород у світі та в Україні, серед них – 12 Гран-прі у Франції, Швейцарії та інших країнах.
У 1990 році “Веснянка” доросла до рівня обласного дитячо-юнацького кіноцентру. Серед її здобутків – 300 фільмів у найрізноманітніших жанрах, і кожен шостий із них здобув міжнародну нагороду. Протягом багатьох років головне кредо студії залишалося незмінним: кіно – це лише засіб, а справжня мета – виховання дітей. Серцем кіноцентру завжди залишалася мультстудія “Веснянка”, де педагоги працювали за унікальною методикою, допомагаючи дітям відчувати красу світу через мистецтво кіно.
Маленькі митці великого вчителя
Про Марлена Матуса, який виховав не одне покоління талановитих дітей, варто згадати окремо. Фотографію вважав не технікою, а справжньою психологією, для митця було важливо не просто зафіксувати обличчя, а зазирнути “всередину” людини, витягти те, що є непомітним, на перший погляд. І все це – з повагою до співбесідника, бо без цього не бачив сенсу у творчості. Пана Матуса іноді називали “лицарем сумного образу”, і він погоджувався, що це найкраще відображає його світосприйняття.
Керівник кіноцентру розповідав журналістам, що великий вплив на нього мали Екзюпері і Януш Корчак. Корчак навіть став героєм діафільму “Той, хто залишився з дітьми”, який вони з вихованцями продемонстрували світу – від Дніпра та Петербурга до Хоккайдо. У 1979 році Матус навіть започаткував медаль імені Корчака, яку колектив “Веснянки” вручав найкращим педагогам. Серед них був і відомий актор Ролан Биков, який завжди підтримував дніпровську кіностудію.
Гості, зустрічі, враження
Відвідували “Веснянку” різні видатні особистості світу театру та кіно. Коли у 1982 році популярний режисер радянської мультиплікації Юрій Норштейн ознайомився з дитячими сценаріями, то одразу ж попросив у подарунок декілька екземплярів, щоб прочитати на Вищих режисерських курсах. Тоді вихованці подарували гостю 15 своїх найцікавіших матеріалів. Часто приїздив у гості й режисер Федір Хитрук, навіть обговорював з дітьми деякі ідеї.
За словами керівника студії Марлена Матуса, така атмосфера склалася не випадково. Адже на заняттях кожен день був маленьким відкриттям. Діти вчилися не тільки фільмувати сюжети, а й відчувати їх. Тільки так народжувалися роботи, які потім підкорювали серця глядачів та журі різноманітних фестивалів.
Кіно, фантазія, натхнення
У кіноцентрі “Веснянка” діти не просто гралися у кіно, а самі придумували сюжети, писали сценарії та втілювали власні ідеї на екрані. Іноді – зовсім не дитячі. Викладачі часто згадували маленького Сашка Ямпольського, який у 6 років створив свій перший кіноетюд “Муха. Один день”. Його надихнуло відкриття, що мушка-дрозофіла живе лише добу. Для хлопчика це стало таким сильним потрясінням, що він втілив думку у сюжеті.
Наприкінці 1990-х років у “Веснянці” народився новий світ – комп’ютерного мистецтва. Разом із педагогами діти стали першопрохідцями у галузі комп’ютерної анімації. Перші малюнки та анімаційні стрічки юних митців потрапили на телебачення, а на міжнародних фестивалях “Аніграф” і “Фантазія” вони викликали щире захоплення журі. Особливо вразив фільм “Ніс”, створений за повістю Миколи Гоголя, який здобув Гран-прі одразу двох престижних фестивалів.
Поступово коло прихильників кіно у Дніпрі почало розширюватися, учасники стали активно спілкуватися з однодумцями з інших міст. Так дійшло до Всеукраїнського фестивалю екранних мистецтв “Молоде кіно України”, який проводився у Дніпрі з 2009 року. Продемонструвати свої витвори приїздили творчі колективи не лише з усієї України, а й з інших міст Європи.
Магія кіноцентру “Веснянка”
У 2020-х роках у кіноцентрі навчається понад 300 дітей. І не дивно, що їхні роботи неодноразово підкорювали фестивальні майданчики у різних країнах – від України до Франції, Німеччини, Бельгії та Польщі. Щороку фільми вихованців “Веснянки” беруть участь у 18–20 дитячо-юнацьких кінофестивалях різного рівня, і майже завжди повертаються з почесними нагородами. Юні митці неодноразово представляли Україну на Міжнародному фестивалі непрофесійного кіно “UNICA”.
За роки своєї діяльності “Веснянка” здобула 15 Гран-прі, два з яких – на відомому фестивалі “Х Муза” у Парижі. А ще були численні призи від Уолта Діснея та Динари Асанової, понад 100 відзнак міжнародних і всеукраїнських конкурсів. Щороку юні режисери створюють понад 20 анімаційних, ігрових та документальних фільмів, а кінофонд студії налічує понад 500 кінострічок.
“Веснянка” стала для Дніпра справжньою творчою кузнею мрій і талантів. Там дитячі фантазії оживають на екрані, а кожен сюжет – маленьке диво, яке дарує глядачам тепло, радість і натхнення. Завдяки “Веснянці” місто затвердилося у культурному світі, стало домівкою для багатьох юних митців, місцем, де творчість не знає кордонів. Студія об’єднує талановитих дітей і відданих справі дорослих, виховує любов до прекрасного. А також доводить, що у Дніпрі вміють не тільки мріяти, а й робити свої мрії реальними.
Джерела:
