Ця жінка увійшла в історію як польська кінозірка, але її коріння – українське: Гелена Маковська народилася на Дніпропетровщині і стала однією з найяскравіших акторок німого кіно Європи. У 1910–1920-х роках її ім’я писали на афішах Рима, Берліна та Відня, а критики називали однією з найвідоміших акторок епохи. Ролі фатальних красунь, історичних героїнь та жінок із трагічними долями зробили Гелену зіркою, яка зуміла підкорити серця тисяч глядачів далеко за межами батьківщини. Її життя нагадувало сценарій кінострічки – з тріумфами на екрані, гучними романами та драматичними випробуваннями долі. А ще Гелена Маковська увійшла в історію як одна з талановитих шпигунок Європи. Далі на dnepr-trend.
Від Шмакового до Рима
Народилася Гелена Войневич у березні 1887 року у маєтку Шмаково неподалік Кривого Рогу на Дніпропетровщині. Від колишнього селища польських фахівців у XXI столітті майже нічого не залишилося: гірничі виробки й терикони давно поглинули ошатні будиночки. Її батько Людвік Войневич працював гірничим інженером і фактично керував невеликим рудником, мати Станіслава, яка походила з відомого польського роду Соретів, опікувалася родиною. Кузина матері – Романа Попель-Свенцицька – була акторкою й співачкою, саме вона прищепила маленькій Гелені любов до сцени.
Вдома у Войневичів панували глибока релігійність, польський патріотизм і відлуння старих повстань проти царизму, що й сформувало характер дівчинки. На початку XX століття сім’я перебралася до Варшави. І там сталося перше “сценічне диво”: Гелені запропонували замінити хвору хористку в опері “Саломея” Штрауса. Дебют мав великий успіх, але батько, дізнавшись про це, сильно розгнівався й заборонив дочці опановувати музику. Пан Людвік бачив дівчину у торгівлі, оплатив курси, але Гелена мала інші плани.
Між екраном та історією
У Варшаві Гелена познайомилася з викладачем Вищої торгової школи Юліаном Маковським, з яким невдовзі одружилася. Шлюб був нетривким, проте саме прізвище чоловіка стало її сценічним і принесло світову славу. Завдяки знайомству з кінематографістом Александром Герцом дівчина вперше потрапила у світ кіно. Вона вчилася у самого Джованні Вітротті – придворного фотографа італійської королівської родини. І вже невдовзі змогла вступити до консерваторії у Милані.
Здібності, природна краса та грація зіграли свою роль. У 1911 році Гелена з успіхом дебютувала у короткометражці “Сон осіннього заходу”. А через кілька років на прем’єрі її “Романтики” зал вибухав оплесками, серед глядачів була навіть королівська сім’я. В Італії Гелену назвали “слов’янською Венерою”, а преса відзначила як найфотогенічнішу актрису світу. У ролі Офелії у “Гамлеті” вона увійшла навіть до антології “Оксфордська історія світового кіно” (The Oxford History of World Cinema). До 1920 року Гелена Маковська фільмувалася у десятках картин, а її слава сягнула далеко за межі Європи. При цьому вона не забувала про своє походження: у фільмах використовували елементи національних костюмів, брала участь у діяльності комітету “Pro Polonia”, допомагала полоненим землякам.
Покровителька біженців і зірок
Коли в Італії до влади прийшли фашисти, Маковська перебралася до Німеччини, яку тоді називали Меккою європейського кіно. Грала у відомих режисерів, брала участь у фільмах з антивоєнними ідеями, паралельно підтримуючи політичні ініціативи з братом Вітольдом. Її життя було схоже на сценарій захватного фільму – з драмами, тріумфами та несподіваними сюжетами.
На початку 1920-х років Гелена Маковська опинилася в епіцентрі відомих кіноподій. Саме завдяки її підтримці до Франції перебрався один із перших російських кінопродюсерів Йосип Єрмольєв – зі своєю студією, яка налічувала майже 200 співробітників. Серед них були легендарний актор Іван Мозжухін, племінниця класика української музики Миколи Лисенка Наталія, режисер Яків Протазанов. Студія допомогла емігрантам врятуватися від радянського режиму, а невдовзі у Мюнхені Єрмольєв заснував компанію “Ermoliev-Film GmbH”.
Перша екранізація “Тараса Бульби”
Більшість українців переконана, що знають, де був знятий перший фільм “Тарас Бульба”, називаючи 1965 рік. Але зовсім ні. Перша екранізація сюжету про відомого гоголівського героя відбулася у 1924 році в Європі за ініціативи уродженців сучасної Дніпропетровщини – режисера Володимира Стрижевського та акторки Гелени Маковської. Гелена зіграла кохану Андрія – польську панночку. Прем’єра відбулася у Парижі й отримала особливе символічне значення для української еміграції, фільм потім дивилися навіть у США й Токіо. Після грандіозного успіху у Парижі пані Маковська вдруге вийшла заміж – за актора Карла Фалькенберга, зіграла з ним у кількох картинах. Проте й цей шлюб швидко розпався. У Варшаві вона взяла участь у фільмах “Червоний блазень” і “Коханка Шамоти”, також виступала у кабаре та в легких оперетах.
Кіно, шпигунство та кохання
Між часом за лаштунками акторської кар’єри плелися політичні інтриги. Збереглася інформація, ніби світова зірка Гелена Маковська була пов’язана з антирадянською пропагандою, брала участь у зустрічах високопосадовців, а у 1927 році навіть познайомила спадкоємця італійського трону Умберто ІІ з найближчим соратником Пілсудського. Про цей епізод дізнався Муссоліні, що дало йому додаткові важелі тиску на молодого принца.
На прохання польських військових актриса виконувала й шпигунські місії. Зокрема під час гастролей у Лондоні зуміла дізнатися про новий британський танк Vickers і повернулася з контрактом на його виробництво. Ба більше – саме у Лондоні вона познайомилася зі своїм третім чоловіком РоландомБоттеріллом – співвласником відомої компанії “Vickers-Armstrongs”.
Від руїн Європи до кіноекрана
Справжня драма розгорнулася з початком Другої світової війни. За шлюб із Фалькенбергом, який мав єврейське коріння, Гелену заарештувало гестапо. Вона пройшла концтабір Грац-Лібенау, де провела кілька років у нелюдських умовах. Звільнила Маковську французька армія навесні 1945 року. Виснажена, але жива, вона ще встигла долучитися до корпусу генерала Андерса. Незламність цієї жінки захоплювала. Вже через кілька років після визволення вона повернулася у світ кіно.
Вперше після війни Гелена з’явилася у відомій екранізації роману Генріка Сенкевича “Камо грядеши?”, яка була номінована на “Оскар”. На початку 1950-х років зірка кіно перебралася до Лондона. У студії на Ганновер-стріт, що розташовувалася у приміщенні консерваторії, давала уроки співу та гри на фортепіано. Після смерті чоловіка пані Гелена повернулася до Рима, де завдяки зв’язкам із колишнім королем Італії Умберто ІІ отримала дозвіл на проживання у Ватикані.
У 1953 році вона знову з’явилася на екрані поруч із молодим Марчелло Мастроянні у культовій комедії Луїджі Коменчіні “Валіза мрій”. Це була сентиментальна стрічка про історію італійського німого кіно, де Маковська грала саму себе, зворушено переглядаючи фрагменти старих картин зі своєю участю. Ще через рік зіграла в епізодах фільму “Босонога графиня”, а востаннє її побачили глядачі у 1958 році у стрічці “Прощавай, Флоренціє”.
Українська тінь польської зірки
Останні роки життя відома акторка провела при слабкому здоров’ї. За нею доглядали близькі люди – Софія Гоффер та Марія Руселлі. У серпні 1964 року Гелена Маковська відійшла у вічність у Римі. була похована на цвинтарі Кампо-Верано. Парадоксально, але ім’я жінки, яка стільки зробила для європейського кіно та ще й боролася з нацистами, на довгі десятиліття ніби стерли з пам’яті. У житті римської полонії про неї майже не залишилося згадок, а коли й згадували, то часто плутали з дружиною польського кіноактора Тадеуша Фієвського. І лише згодом історики та кінознавці почали відновлювати забуту спадщину “слов’янської Венери” з українським корінням. А в Україні Гелену взагалі сприймають як польську зірку, хоча народилася та зростала Маковська на Дніпропетровщині.
Джерела:
- https://zn.ua/HISTORY/nekoronovannaya-zvezda-evropeyskogo-mezhvoennogo-kino-269536_.html?fbclid=IwY2xjawGWDlgBHckYr741Vh4EZgokNJA7FVwVgXcyLZ2Gw4Aoc5RJSrGNwEVLQOd_R6h6cQ
- https://filmstarpostcards.blogspot.com/2017/10/helena-makowska.html
- https://www.cyranos.ch/smmako-e.htm
- https://mubi.com/en/cast/helena-makowska
