Історія життя та творчості композитора, автора-виконавця шансону Анатолія Дніпрова

Анатолій Семенович (Гросс) Дніпров народився 1-го квітня 1947 року у тодішньому Дніпропетровську. Він – майбутній композитор-пісняр, автор і виконавець шансонового жанру, проте пробував себе у різних жанрах музики, став відомим завдяки власним композиторським та виконавчим роботам на рівні багатьох знаменитостей радянського часу. Анатолій Семенович став автором безлічі популярних хітів, безлічі шлягерів. Далі на dnepr-trend.in.ua.

Шансон став для композитора основною картинкою його творчого життя. Своєму рідному краю Гросс присвятив декілька пісень – про вже як рідні йому вулиці, ринки і квартали, де народився й де проходило його дитинство – ці пісні «Озерка», «Шолом», «В законі» та інші. Відзначився своїм талантом він й у композиторстві – його пісні виконувалися зокрема і у жанрі мелодійного міського романсу, а в історії міської естради його запам’ятають, як автора хіту “Радувати”.

Псевдонім “Дніпров” на пам’ять про рідний край

1-го квітня 1947 року у тодішньому Дніпропетровську в єврейській родині народжується Анатолій Семенович Гросс, а своє сценічне прізвище він використовував на згадку любові до Дніпропетровська. Батько сім’ї отримує другу групу інвалідності, яку отримав через події Другої світової війни. В сім’ї також була молодша сестра Лариса, яка в майбутньому разом із матір’ю, коханим чоловіком та дітьми покинуть місто і переїдуть у Ізраїль. 

Зі своїх юнацьких років Анатолій вже мав талант до мистецтва музики, у свої роки вміючи співати, танцювати та імпровізувати. Подорослішавши зміг самостійно опанувати інструмент баян, тож кожний вечір проводив для сусідів міні-концерти, приспівуючи під власні акорди популярні шлягери та мотиви. У 1954-му році Дніпров почав здобувати освіту у школі № 9, а покинувши заклад на 8-ми класах, вступає у Індустріальний технікум за напрямком майстра контрольно-вимірювальних приладів. В виші проявляє зацікавленість у художній самодіяльності.

Проте вже через два роки Анатолій розуміє, що щось робить не так, тож вирішує усе покинуть як є і вступити у музичне училище в рідному Дніпропетровську. Не встигнувши опанувати здобуте, восени у 1967-му році був призван до армії, де більше двох років роз’їжджав військовими частинами у складі ансамблю “Пісні і танці” від МВС України. Його художній керівник Васильєв одразу помітив музичний талант у Анатолія. В армії Анатолій Семенович відвідує курси композиції у Київській консерваторії. Після призову до армії зміг повернутися до міського училища й успішно опанувати його у 1971-му році. 

Перші успіхи у Дніпропетровську та нові друзі

Веселий і дружній юнак із неймовірним талантом у музиці легко влився в музичну богему рідного краю і починає свою співпрацю із професійними колективами Дніпропетровську. В рідному місті він знаходить вірних друзів, одним із яких був Олександр Петренко, музикант. Анатолій в колективі вирізнявся своєю веселістю, азартністю.

У 1970-ті роки Анатолій Гросс приймає рішення про поїздку до Москви. І приїзд у Москву, і процес пошуку для себе роботи виявився нелегким навіть  для обдарованого Дніпрова. Проте талант масштабних розмірів був помічений – його пісні зазвучали у новому виконанні від Нані Брегвадзе та Софії Ротару, Й. Кобзона та ансамблів, таких як “Поющие Сердца”, “Пламя”, “Синяя птица”, “Цветы”, “Самоцветы” та інші. Під його талановитою рукою створили й композицію “Веточка рябины”, яка стала нонсенсом і принесла великий успіх для Софії Ротару. У Москві для нього почався новий період у творчій кар’єрі, а його композиції звучали навіть на радіохвилях.

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

Іноді він зустрічався зі своїм другом дитинства, а тоді вже музикантом Олександром Петренком, зокрема й на вокзалі Курську, яким майже кожного тижня курсував потяг із рідного Дніпропетровська. Цим потягом користувався й Анатолій Дніпров, коли треба було отримати речі від близьких з міста. 

В період радянської влади творча людина нелегко реалізовувала себе до кінця. Радянський режим керував усіма сферами життя, вирішуючи навіть незначні справи у міській музичній сцені. Притіснення радянською владою музичного мистецтва відчула й родина Гросс, тож вони прийняли рішення щодо еміграції до Нью-Йорку у кінці 1970-х років. 

Еміграція до США: розчарування й несправжній контракт

Близький сім’ї Леонідов пропонує Анатолію із дружиною Ольгою переїжджати до Північної Америки. Для переїзду у іншу країну Леонідов вигадав про начебто майбутній контракт із “Columbia Records”, а Анатолію Семеновичу Дніпрову обіцяв справжню світову славу у композиторстві. Проте не досягнувши світового визнання, Дніпров із дружиною та самим Леонідовим починають жалкувати, але останній помирає у Нью-Йорку через хворобу серця у 1984-му році.

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

 У Нью-Йорку популярність Анатолія Семеновича не повернулась, тож він починає все “з нуля”, спочатку проживали на матрацах, що розмістили посеред підлоги, і закінчуючи телевізорами із баків зі сміттям. Доводилося працювати таксистом, аби отримувати хоч якісь кошти на проживання, а зарплату витрачав на записи. Проте ж він приєднався до місцевої групи “Нью-Вейс”, де його талант оцінили і про нього почали писати перші статті у газетах. У 1982-му році Дніпрову пощастило зустрітись із найвідомішим продюсером того часу у напрямку шоу-бізу Джоном Хаммондом. Він відкриває йому таких світових зірок, як Сара Вон, Боб Ділон, Бед Гудман та інші. 

У еміграції, Анатолій також якось зустрівся із Михайлом Шуфутинським. Анатолій Гросс в переїзді до Нью-Йорку тривалий час не може змиритися із втратою бувалої популярності в Україні. Кількість його шанувальників тут зменшилась, а в рідному місті він був на рівні із знаменитостями великих масштабів.

Нова популярність Анатолія Дніпрова у США

1982-року Анатолій Дніпров підписує контракт з крупною компанією “Media Max-Studio”, де записує власні три пісні, виконуючи їх на англійській та російській мові. Відомість його збільшується, зростає кількість статей у національних редакціях, а Джон Хаммонд закріплює його популярність на національному рівні США своєю промовою. Популярні пісні високо оцінив і легендарний Тоні Моттола, який керував компанією “Sony Music”.

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

Він – учасник американських музичних конкурсів

Дніпров стає лауреатом у конкурсі популярної композиції в Лос-Анджелесі, створює пісні для голівудського фільму. Паралельно із англійськими піснями демонструє свою музику і більш рідною йому мовою. Підпрацьовує у місцевих клубах Брайтон-біч, дає концерти по країні й у Канаді. У сусідній країні починає також виконувати свої пісні, створює авторське виконання популярних у СРСР пісень «Радовать», «Звёзды на лугу», які, хоч і не досягли справжнього успіху серед американців, проте емігранти із захопленням слухали композиторські шедеври. 

1989 року композитор стає лауреатом у фестивалі “Пісня року”, 2007 року лауреатом в національній музичній премії “Шансон року”. Він активно дає концерти по країні й випускає власні платівки. К середині 1990-х років його дискографія поповнюється новим альбомом «Прямой ответ», до якого увійшли відомі вже пісні.

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

Анатолій Семенович Дніпров потрапив у список видатних постатей Дніпра і посів своє почесне місце у напрямку культури та мистецтва Дніпропетровщини. Він народився тут, і успішно розпочав свій творчий шлях саме тут, став відомим і в Україні, і за кордоном. Він помер 5 травня 2008 року від обширного інфаркту. 

Comments

.,.,.,.