Історія катеринославського композитора Андрія Яковича Штогаренка

Андрій Якович Штогаренко – відомий український композитор. Народився в селі Нові Кайдаки, що на Дніпропетровщині (тоді Катеринославщині), в родині робітника за токарським фахом. Вся родина була музикально талановита – батьки Андрія Яковича вели діяльність у аматорських гуртках, тож із самого дитинства дитина проявила зацікавленість до музичного мистецтва. За музичним напрямком в 1912 року здобував освіту у Катеринославському училищі по класу фортепіано із викладачкою З. Разловською, проте повну освіту здобути так і не зміг через переїзд усієї сім’ї до іншого місця.

1926 року Андрієм Штогаренком було організовано ансамбль баяністів – Перший український камерний ансамбль імені Комсомолу. З ним він гастролював майже по всій країні аж до 1930 року. Після проведених концертів Україною, ансамбль був запрошений до Харкова. Тут майбутній український композитор вступив до Музично-драматичного інституту, де викладачем став видатний музикант С. Богатирьов.

Тут, під час своїх студентських років у інституті, Андрій Якович розпочав свій творчий шлях із поеми-кантати “Канальські роботи”, яка була написана на основі мелодії і тексту українських народних пісень. Використовуючи той же самий жанровий ключ, під його “пером” була створена сюїта “Дитинство” та оброблений цикл, що складається із народної творчості “Дівоча доля” для виступів симфонічного оркестру. Здобуваючи музичну освіту у 1936 році, Штогаренко вже мав при собі перші хорові та вокально-симфонічні твори.

Андрій Якович деякий час ще перебував у столиці – там він працював до початку Другої світової війни: вів керівництво над секцією музики оборони при Спілці композиторів з 1936 по 1941 рік; був при керівництві над Харківським відділенням Спілки композиторів.

Життєвий шлях Андрія Яковича під час Другої світової війни

Під час німецько-радянської війни свої роки композитор проводив у Алма-Аті та Ашхабаді, куди евакуювався від ворожої окупації, проте продовжував свою громадську діяльність: у 1941-43 роках відповідав за Спілку композиторів в Туркменії, мав тісні зв’язки із українськими музикантами і співаками, які також тікали від війни до Середній Азії.

фото: tourdnepr.com

Свої музикальні таланти до симфоніки і вокалу Андрій Штогаренко показував постійно, але саме в період Другої світової війни жанр хорових пісень став для нього основним жанром у кого творчому житті. 1943 року вперше виконали його кантату-симфонію «Україно моя» в місті Москва із текстом Андрія Малишка та Максима Рильського. Із початку періоду звільнення міст, всі життєві погляди Штогаренка були пов’язані з Києвом.

Андрій Якович став не лише відомим композитором, а й прекрасним педагогом. 1954-68 роки – він був ректором Київської консерваторії; з 1960 року – професором; 1968-90 роки — був завідувачем кафедри композиції. Пізніше він отримав запрошення на керівництво над Спілкою композиторів України. 

Національна відзнака за його неймовірний талант до композиторства

Андрій Штогаренко був відзначений нагородами за прояв таланту до композиторства: Державна премія СРСР (1946, 1952 роки), Державна премія УРСР імені Тараса Григоровича Шевченка (1974 рік), Звання народного артиста СРСР (1972 рік), Герой Соціалістичної Праці (1982 рік). Відомий композитор також був нагороджений і болгарським орденом Кирила і Мефодія.

Був похований Андрій Якович Штогаренко 15 листопада 1992 року на Байковому цвинтарі. На місці тривалого періоду проживання у Києві на вулиці Суворова, 11, де він своїми талановитими руками створював шедеври композиторства, 1 липня 2008 року встановили меморіальну дошку на його пам’ять.

Comments

.,.,.,.