Трагічна доля актору театру та кіно Миколи Сектименко

Микола Григорович Сектименко народився 23 січня 1949 року у тодішньому Дніпродзержинську (нині Кам’янське, що на Дніпропетровщині). Він – талановитий актор у сфері театру й кіно, проте його життя закінчилось на трагічній ноті. Далі на dnepr-trend.in.ua.

Народився Микола Сектименко у родині робітників – батько сім’ї трудився слюсарем на заводі, а потім мав роботу у “ЖЕКу”; мати була сестрою-господаркою у місцевій 9-й лікарні. Після здобуття освіти у школі, Микола в 1967–1968 роках був слюсарем, де ремонтував вентиляційні установки під Дніпровським металургійним заводом. Проте із самого дитинства його охопило бажання стати професійним актором, тож за покликом серця в 1968-му році вступив у Дніпропетровське театральне училище, де навчається всього кілька місяців, після чого направляється до Москви. Тоді ж в 1968-му році до ВДІКу набирають спеціальну групу студентів для кіностудії Довженка.

Його артистизм оцінили навіть у масштабному конкурсі

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

Мрію продовжити здобувати освіту вже у найпрестижнішому кінематографічному вишу усього СРСР Сектименко вдалося досягти завдяки роботі спеціальній комісії, що приїжджала до міст України і робила відбір хлопців за конкурсом для вступу у ВНЗ. Микола спробував себе у ньому, завітавши до Києва із Дніпропетровська – він був на грані поразки, робивши значну купу помилок у власному творі у величезному конкурсі, проте його прийняли. Зокрема, при оцінюванні відмітили і його талант до артистизму.

Потрапивши до групи у ВДІКу, він вчився та слухав лекції викладачів одразу двома мовами (російською та українською), ними же і здавалися екзамени. Студентські роки у виші можна назвати «зоряними» – адже серед однокурсників Миколи Григоровича були такі відомі люди, як Ніна Ільїна, Людмила Єфименко і Ірина Шевчук, які є заслуженими артистами України, та Галина Логінова, актриса – матір актриси Міли Йовович.

Талант Миколи не зник навіть через його відсутність у ВНЗ тривалий час

Здобувати знання у виші для Миколи виявилось не складно, проте серед своїх однокурсників так і не зміг виділитись через суперечливий і складний характер. Один раз Сектименко був відсутній під час уроків майже цілий семестр, а тоді ж була запланована екзаменаційна вистава із участю Миколи в головній ролі. Можливо у майбутнього актора щось трапилося у Дніпропетровську, де йому було не до навчання. Проте ж після довгого зникнення, на першій репетиції вистави неймовірно відіграв свою роль.

Проте керівник курсу у ВДІКу, який був популярним актором театру й кіно Володимир Бєлокуров не пробачив Миколі Сектименку відсутність у виші майже семестр, тож він був відрахований з ВНЗ. Проте на цьому творчий шлях талановитого юнака тільки почався – навчання у сфері кінофакультету продовжив вже у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого. Диплом про здобуття освіти отримав у 1972-му році і став актором у Київській кіностудії імені О, П. Довженка. Цього ж року відбувся дебют у кіно – його запросили на роль Сашка у фільмі “Зозуля з дипломом”.

Перші кінофільми за участю Миколи Сектименко

Після участі в “Зозуля з дипломом”, в 1973-му році на екрани виходять сім кінофільмів, в зйомках яких брав участь і Микола – його харизма підходила ідеально в цих картинах. Його неймовірним талантом були зацікавлені популярні режисери, які запрошували актора і без тренувальних кастингів. Таким чином Микола Сектименко стає єдиним актором, який був запрошений Леонідом Биковим для участі у своєму фільмі “Ати-бати, йшли солдати” без кастингу. Обдарований талантом знімався у кіношедеврах за таким запрошенням, яким ще нікого не запрошували у кіно.

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

Хоч зігравши і невелику роль, проте Микола Григорович запам’ятався шанувальникам старшого покоління у телефільмі “Ми допоможемо тобі”, де він з’явився лише в одній серії – такий колоритний, глузливий, витончений, і дійсно емоційно “живий”. До того ж, актор не тільки запам’ятався глядачам, а й полюбився ними, попри всі лиходійства у ролі Інокентія. 

Із неймовірною вдалістю Микола Сектименко взяв участь у кінозйомках фільму Лариси Шепітько “Сходження”, в якому зіграв роль яскраво-негативного персонажу “поліцай Стас Гоменюк”. Режисерка бачила у ролі поліцая лише Сектименка, проте й чула попередження про суперечливу особистість. Як актор він зіграв на відмінно – його талант був вище усіляких похвал. 

Проте попередження про його складний характер стали пророчливими – під час збору учасників для зйомки наступних сцен, Анатолій Солоніцин, який також вже мав велику фільмографію із його участю, наприклад, у “Дзеркалі” від Андрія Тарковського та у вестерні “Свій серед чужих, чужий серед своїх” від Микити Михалкова, запізнився на знімальний майданчик. Його потяг затримався, проте попри поважні обставини, Сектименко звинуватив колегу в цій ситуації.

Його харизма, самовідданість та вибуховість під час зйомок

Близькі до Миколи Сектименка та його друзі визначали його суперечливу особистість. Під час зйомок він трудився із неймовірною самовідданістю, яку вимагав і від режисерів, аби сцени з його участю не знімалися у декілька дублів. Він міг працювати в кадрі захворівшим або травмованим – так, одного разу під час зйомок сцен для фільму “Вірний Руслан”, актор більше 11-ти годин знімання поспіль працював з травмованою ногою. Він відчував сильний біль, проте ні разу не присів, щоб потім просто міг встати.

джерело фото: dnipro.libr.dp.ua

Проте і від своїх колег на знімальному майданчику Микола вимагав такої ж самовіддачі, як у нього, проте часто вона була просто недоречною. Часто сердився, якщо знімальні етапи переносилися через поважні обставини, а через його вибуховий характер часто траплялися конфлікти між учасниками театру і кіно.

Завдяки своїми природними чарівностями, красі чоловіка та відомістю серед населення, Миколу Сектименко не раз помічали за романами та приділенням уваги від жінок. Під час зйомок не раз згадувалися його численні романи із жінками, проте офіційно він був одружений лише один раз. За цього шлюбу від жінки в нього з’явився син, проте сумісне життя тривало лише 6 років. 

Шкідливі захоплення та трагічна доля актору

Проте популярність Миколи Сектименко швидко пішла вниз через його захоплення алкогольними напоями. В складний період свого життя він замість ролі у кіно, шукав друзів даби налили йому склянку горілки, а через постійний нетверезий стан він загубив запрошення на кінозйомки без проби. Режисери все більше розчаровувалися у ньому, що приходилося змінювати його на більш погоджуючих акторів.

В 1990-ті роки популярність на кінофільми практично повністю зникла, тож актори кіно залишилися без основного доходу на життя. Вони переходили на роботу у театрах чи відкритті своїх бізнесів, проте Сектименко не зацікавило театральне мистецтво, а до бізнесу він не мав таланту, тож він закінчив свою творчу кар’єру, а прем’єра останнього фільму із участю Миколи “Секретний ешелон” була ще в 1993-му році. 

джерело фото: fotik.top

Через виявлені хвороби у Миколи Сектименко, він був змушений повернутися у 2006-му році до рідного міста Дніпродзержинськ (нині Кам’янське, Дніпропетровська область), де і проводив свої останні роки життя зі своєю матір’ю на вулиці Єрмака, будинок №25. Актор, який в період своєї великої популярності окрасив велику кількість культових радянських фільмів, покидає світ 4-го березня 2007-го року, коли йому було всього 58 років. Поховали актора на кладовищі в селі Шульгівка – в цьому селі народився його батько і де були поховані його інші близькі.

Comments

.,.,.,.