Театри Дніпра

Наше місто славиться талановитими людьми. Не винятками стало й культурне життя. Які театри з’явилися у ХХ столітті та як вони розвивалися – дізнаєтесь у матеріалі на dnepr-trend.in.ua.

Дніпровський академічний театр драми та комедії

Будівлю майбутнього театру було збудовано на початку ХХ століття та її використовували юні гімнасти. Сам театр на цьому місці спорудили у 1906 році, за проектом архітектора Федора Булацеля, у стилі модерн і назвали “Зимовим театром”. Зал вміщував 1200 осіб, з величезним партером та чотирма ложами. На фасаді красувався вигнутий фронтон і химерний декор.

Першу театральну трупу в Катеринославі було створено в Зимовому театрі, нею керував Є. Бєляєв. У 1920-х роках театр отримує ім’я Луначарського та змінює репертуар. У 1927 році театр змінює назву та статус. Він стає російською драми імені Максима Горького, а за крісло керівника сіл Володимир Єрмолов-Бороздін. На сцені показали практично всі вистави п’єс Максима Горького.

З початку 30-х років до німецько-фашистської окупації в театрі розміщується оперний театр.

В останні роки перед окупацією будівлю капітально відреставрували та перебудували головний фасад. Його зробили у неокласичному стилі згідно з задумом Олександра Красносільського. Таким чином він став “класичнішим”, ніж був. На фасаді з’явилися колони та пілястри, а також скульптурні зображення, які створили скульптори з Харківського художнього інституту.

На жаль, під час Другої світової війни театр був повністю зруйнований. Руїни, що залишилися, пропонували віддати під знесення, оскільки заважали розширювати проспект Дмитра Яворницького. У 1956 році будівлю відновили за проектом М. Клебанова, зробивши деякі зміни. Спочатку в ньому розташовувався Палац культури будівельників, а через 2 роки – знову, як колись раніше, академічний театр російської драми ім. Горького.

У 2016 році його перейменували у рамках декомунізації, залишивши лише Дніпровський театр драми та комедії. До пандемії covid-19 артисти театру щорічно виїжджали на гастролі не лише містами України, а й збираючи зали у Польщі, Латвії, Литві та Естонії.

Оперний театр

Театр опери та балету відкрився у 1974 році. А найперший був створений ще у 1931 році і працював до вторгнення фашистських загарбників на територію наших земель.

Його відкрили за проектом групи архітекторів, якими керував Б. Жежерін. Перед будинками створили чудову впорядковану площу за проектом архітектора П. Нірінберга. Крім того, збудували фонтан із музою зі сталі посередині. Зелень і вода є ідеальним з’єднанням композицій. Засновником театру став Марк Литвиненко (він же був і директором) та Анатолій Ареф’єв – головний художник.

Вже через 2 дні після відкриття першу свою виставу показав дніпровський балет. Глядачам показали легендарний твір “Лебедине озеро” П.І. Чайковського. Любили глядачі ходити не лише на “Лебедине Озеро”, а й на “Ріголетто”, “Бахчисарайський фонтан”, “Князь Ігор”. За перші кілька років було поставлено вже 18 вистав. Варто зазначити, що головних творчих напрямів було два: пропаганда музики радянських композиторів та постановки образів класичного минулого. При цьому театр шукав нові образи та був готовий до експериментів. Відносяться всі види музичного театру: від опери до класичного балету. Майже відразу народжується нова традиція – у неділю та свята безкоштовно показувати вистави.

Театральна трупа побувала у різних куточках республіки, щороку випускаючи по 4 прем’єри. А артистам надавали почесні звання.

У 90-ті роки театр переходить на твори української оперної класичної музики. Розширюється і географія виступу артистів, вони починають “колесити” по світу, побувавши у Болгарії, Франції, США, Японії, Йорданії та інших країнах світу.

У 1993 році ґрунтується хореографічна школа, яка через 6 років випускає своїх перших випускників. Через деякий час з’являється хор хлопчиків.

Великим проривом для театру стає 2019 рік. Балет “Лускунчик” повністю оновлюється, до інших постановок також вносять зміни та змінюють декорації. Відбувається велике музичне шоу “Ніч у музеї” та концерт класичної музики “Пори року”. У другій половині 2019 року артисти їдуть на гастролі до Китаю та США. А на початку 2020 року в Нідерландах збирає аншлаги опера “Набуко”, а потім і в Італії. Виступали не лише солісти опери, а й артиста хору, а також симфонічний оркестр.

Театр ім. Шевченка

Спочатку театр був створений у Києві у 1918 році, але через 9 років його “перевезли” до нашого міста.

Постановки виконують безліч відомих на той час режисерів: Г. Юра, В. Галицький, К. Кошевський, О. Дикий, Л. Южанський. Під час Другої світової війни артисти дали близько 300 концертів на фронті. Після війни популярними були комедії та оперети: “Травнева ніч”, “Запорожець за Дунаєм”, “Вільний вітер” та “Трембіта”. У театрі з’являлося безліч талановитих акторів та акторок: М. Ілліченка та З. Хрулакова, які отримав лауреата державної премії, а також режисери, такі як: О. Сумароков, Д. Лазаренко та К. Капатський. Через якийсь час приєднуються випускники Дніпропетровського театрального училища – Г. Березанська, Л. Вершиніна, В. Божко та інші. Незабаром у театрі з’являється перспективне покоління “шістдесятників”.

У 1979 році театр пережив реконструкцію за проектом архітекторів В. Халявського та Є. Яшунського.

У 80-х акцент уявлень був на внутрішньому світі героїв творів, а також дослідження духовних проблем та зміцнення моральних цінностей.

У 1993 році на театрі з’являються бюсти відомих українських письменників та поетів – Івана Франка, Лесі Українки, Григорія Сковороди, Василя Стуса та Володимира Винниченка.

У 2014 році відбулася реконструкція, в рамках чого відбувся капітальний ремонт камерної сцени театру разом із заміною апаратури для світла.

У 2018 році театр набуває статусу національного.

Театр одного актора “Крік”

Є одним із найунікальніших театрів України. Його творцем, актором та режисером виступає лише одна людина – Михайло Мельник. Сам Мельник народився 1957 року в Сумській області, потім у 1982 році випустився з Київського Національного університету ім. Карпенка-Карого, того ж року, стає артистом театру ім. Тараса Шевченка. А у 1989 році створює власний театр “Крік”.

Як каже артист, він досить складна людина з непростим характером та максималізмом. Проект “Крику” народився не відразу, а молодий Михайло до цього йшов поступово, ставлячи різні постановки у театрі ім. Шевченка. Йому хотілося створити театр, не схожий на інші. І театр одного актора був вибраним, оскільки не знайшов того, з ким можна було реалізувати свої ідеї. Щоб вижити в ті непрості 90-ті, артист створював дудочки і продавав їх.

А першим його будинком для виступів був третій поверх монтажного технікуму, і лише потім уже він переїхав на Грушевського, 1, до Будинку Архітектора. Мельник зробив велику роботу і став знаменитим, за що йому вручили Народного артиста України. Кожна вистава збирає аншлаги, глядачам не те що сісти, а навіть і встати буває нікуди, тож полюбили актора наші городяни!

Молодіжний театр

Спочатку театр було засновано як Театр Юного глядача у 1969 році. Він виховав велику кількість талановитих акторів та художників. В афіші театру показували як світових знаменитостей, так і українців – Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Лесі Українки та інших.

Театр ляльок був ще заснований у 1939 році. Якщо на початку театр розробляв постановки для дітей, то у 80-х став показувати вистави і для дорослих. А надалі на сцені показували український фольклор. У 1997 році Театр Юного глядача та Театр ляльок об’єднали, його вирішили назвати “Молодіжний”.

Comments

.,.,.,.