Цінною практикою минулого століття фахівці називають спеціальні літні кінотеатри, які раніше облаштовували у парках багатьох міст Радянського Союзу. Поштовхом до такого рішення стала мала кількість стаціонарних кінотеатрів, які були зруйновані у роки Другої світової війни. Існували такі компактні відкриті глядацькі зали на свіжому повітрі й у Дніпрі, найпопулярнішими були кінотеатри у парках імені Шевченка, Чкалова (сучасний імені Глоби), Севастопольському та на Воскресенській вулиці. Далі на dnepr-trend.in.ua.
Принцип роботи літніх паркових кінотеатрів
Друга світова війна зруйнувала чимало будинків у Дніпрі, на все місто залишилося 1-2 кінотеатри, де можна було подивитися фільм. Будівництво нових споруд вимагало часу, а діти та дорослі прагнули мати доступ до улюбленої розваги одразу. Крім того, кінематограф залишався й потужною зброєю пропаганди, тому необхідно було терміново знайти тимчасову заміну кінозалам. Оптимальним рішенням стали літні кіномайданчики, які почали масово створювати у 1950-х роках паралельно з будівництвом капітальних споруд.
Такі кінотеатри працювали лише у теплу пору року, але давали можливість залучати більше містян. Крім того, забезпечували додаткові доходи, важливі для виконання плану, бо паркові літні заклади підпорядковувалися стаціонарним. Наприклад, кінотеатр “Смолоскип” мав літню філію “Весна” у сквері на проспекті Кірова (сучасний імені Олександра Поля). Тому навіть, коли у Дніпрі вже вистачало таких розважальних закладів, паркові конструкції не стали згортати.
Позитивні та негативні сторони літніх кінотеатрів
Для керівництва кінотеатрів такі філії були вигідними, бо часто не мали навіть кас, квитки продавав білетер, який і пропускав до зали. Облаштування обходилося недорого, будували швидко, з дешевих матеріалів, дах не зводили, фундамент не заливали. Лише огороджували територію парканом, ставили дерев’яні лави для глядачів, монтували кіноапаратну кімнату та підвищену сцену з екраном. Працювали літні кінотеатри тільки за теплої погоди, у вихідні та святкові дні, тому великих прибутків не давали, однак все ж таки вагомо поповнювали загальну касу стаціонарних закладів.
Для дітей літній кінотеатр асоціювався з романтикою: просто неба, на свіжому повітрі, з морозивом, адже до стаціонарних залів із солодощами не пускали. Навіть комахи не могли зіпсувати задоволення. Крім того, прошмигнути до літнього кінотеатру було набагато простіше, ніж до звичайного, чим нерідко користувалися хлопчаки. Коли починався сеанс, вони вмощувалися на огорожі чи на деревах, звідки було непогано видно екран. Щоправда, їх намагалися ловити народні дружинники, але проводили такі рейди далеко не завжди.
Були у літніх кінотеатрів і негативні сторони. Наприклад, повільно просувалася черга, бо квитки купували на вході, тому доводилося приходити заздалегідь, аби встигнути на початок сеансу. А ще такі кінопокази залежали від примх погоди, якщо починався дощ, доводилося зупиняти картину. Щоправда, у таких кінотеатрах показували фільми, які вже раніше демонстрували у стаціонарних закладах, тому більшість глядачів вже встигали їх подивитися раніше.
Літній кінотеатр у парку імені Глоби
Цей заклад вважався головним серед паркових, бо розташовувався у центрі міста. За радянських часів парк мав ім’я видатного льотчика Валерія Чкалова, спочатку там облаштували кіномайданчик, а у 1956 році переобладнали під стаціонарний кінотеатр, куди можна було приходити протягом року. Заклад отримав назву “Бригантина”, щороку там показували близько 70 художніх та 150 документальних фільмів. Заклад приймав понад мільйон відвідувачів на рік, переважно приходили туди діти.
Кінотеатр утримався у складні 1990-ті роки, але кількість глядачів дуже зменшилася, тому у 1996 році споруду продали, нові власники відкрили там нічний клуб “Гребля”, який на ті часи мав славу дуже престижного. У 2010 році клуб припинив існування, а у 2012 році на свято Гелловін там спалахнула пожежа, яка знищила частину будинку. Власника відшукати не змогли, тому кінотеатр із роками почав руйнуватися і поволі перейшов у перелік місцевих будинків-примар.
Кінотеатр “Будівельник” у парку імені Глоби
З огляду на велику кількість юних відвідувачів, у 1978 році у цьому ж парку відкрили ще один літній кінотеатр на понад 1000 місць, який отримав назву “Будівельник”. Розробити проєкт запросили досвідченого дніпровського архітектора Олега Петрова, який запропонував нестандартний варіант. Він представив оригінальну напівкруглу споруду з овальним завершенням, ніби піднесеним над водою, за формою вона нагадувала мушлю, тому містяни саме так цей літній кінотеатр і називали. Сцену використовували також для проведення різноманітних концертів до святкових і знакових дат.
Кіносеанси у літаку у парку імені Глоби
Наприкінці 1970-х років кінотеатри-літаки стали дуже популярними у Радянському Союзі, їх встановлювали у парках багатьох міст. Для Дніпра виділили літак Ту-104 з бортовим номером “42474”, який відпрацював свій термін. Техніку переганяли досвідчені фахівці за допомогою спеціального автопоїзда, здолавши відстань понад 22 кілометри за 6 годин. Таку інформацію повідомили дніпровські газети у квітні 1980 року. Літак налічував майже 39 метрів завдовжки та 12 метрів заввишки, перевозили його у супроводі автомобілів ДАІ на швидкості 20 кілометрів за годину. Найскладніше було, як пояснювали тоді кореспондентам виконавці завдання, вписатися у повороти.
Цей день запам’ятали дніпряни, бо важко було не помітити літак, який транспортували по землі. Як згадували потім діти, чимало прогулів тоді зафіксували у школах, адже проігнорувати таке видовище більшість хлопчаків міста аж ніяк не могли. Згодом кінотеатр став дуже популярним, бо створював атмосферу омріяної багатьма юними дніпрянами романтики неба. А ще захищав від дощу, тому кіносеанси не залежали від примх погоди.
Оригінальний літній кінотеатр у парку імені Шевченка
Оскільки парк на схилах Дніпра був улюбленим місцем відпочинку містян, там знайшли місце і для літнього кінотеатру. У 1953 році облаштували літній кіномайданчик, потім керівники міста вирішили поставити окремий літній театр для виступів акторів та показу фільмів. Проєкт розробив відомий міський архітектор Павло Нірінберг, він запропонував оригінальну комбінацію, створену з металевого навісу та цегляних і залізобетонних огороджувальних конструкцій, амфітеатр на 1500 місць сховав всередині. Газети називали цей кінотеатр зразком архітектури постмодернізму й одним із найкращих витворів Нірінберга.
Родзинкою проєкту стали дерева, які проростали крізь дах, архітектор передбачив для цього спеціальні отвори. Свою ідею пояснив як своєрідний зв’язок живого з рукотворним. У цьому закладі часто проводили різноманітні лекції, концерти, фестивалі, конкурси, найвідомішим став український співочий фестиваль “Червона рута-99”. Літній кінотеатр відрізнявся від інших тим, що мав надійний дах, тому там можна було не боятися дощу чи вітру.
Літній кінотеатр у сквері на вулиці Леніна
Цей заклад отримав власну назву – “Експрес”, його збудували у другій половині 1970-х років. Місце обрали вдало – у центрі міста на вулиці Леніна (сучасна Воскресенська), затишний сквер розташовувався неподалік від Театрального бульвару та мистецьких закладів Дніпра. Тому охочих переглянути цікавий фільм завжди вистачало. Мабуть, саме близьким розташуванням мистецьких закладів можна пояснити оригінальний мозаїчний барельєф на фасаді.
Автори проєкту своє рішення кореспондентам не прокоментували, а обрали вони героєм сюжету не радянського героя, а давньоримського бога Гермеса – покровителя торгівлі, прибутку та хитрощів. Деякі містяни жартували, що Гермес потрібен закладу для гарного прибутку від продажу квитків, а юним глядачам допомагатиме проскочити на кіносеанс безплатно. Кінозал зробили з підвищеним фундаментом, дах зібрали з металевих конструкцій, який підтримували легкі колони, глядацьку залу сконструювали у формі амфітеатру. Але попри велику популярність, літній кінотеатр не зміг утриматися у складні 1990-ті роки через малу кількість відвідувачів. На двері навісили замок, протягом двох десятків років будинок стояв занедбаним. І лише у 2019 році ділянку придбала приватна компанія, щоб поставити на цьому місці багатоквартирний будинок.
Єдине, що вдалося врятувати – це мозаїчний барельєф. Головний художник міста Сергій Білий зазначив, що зберегти оригінал не вдалося, бо мозаїка трималася на арматурі та могла розсипатися. Тому зробили сотні світлин, щоб за ними згодом відновити артоб’єкт для місцевого музею.
Практика літніх кінотеатрів у XXI столітті
У 2019 році, коли спалахнула епідемія Ковіду, містяни знову згадали досвід перегляду фільмів просто неба. У парках Дніпра почали влаштовували безплатні сеанси кінопереглядів, першим подав приклад парк імені Глоби, потім приєдналися парк “Зелений гай”, “Правда-парк” на Слобожанському проспекті. Афіші онлайн пропонували дніпрянам різні кінокартини: від хітів сучасності до класики світового кінематографа, окремі програми складали для дітей.
Зони обладнали великими екранами з потужним якісним звуком, зручними столиками та сидіннями. Така ініціатива дуже сподобалася мешканцям Дніпра. Навіть почали розглядати пропозиції повернути місту популярні колись літні кінотеатри у парках, але планам перешкодила російсько-українська війна. Цю тему поставили на паузу, але не відмовилися остаточно, тому цілком можливо, що дніпровські парки ще запрошуватимуть на кіносеанси маленьких і дорослих глядачів.
Джерела:
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/kino_parki
- https://dnepr.info/ru/news/byvshij-kinoteatr-brigantina-i-nochnoj-klub-plotina-kak-vyglyadit-kultovoe-mesto-v-parke-globy-foto
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2024/04/30/gde-v-dnepre-pokazyvali-kino-v-passazhirskom-samolete/
- https://dv-gazeta.info/dneprnews/beton-i-stal-v-dnepre-rasskazali-istoriyu-letnego-teatra-parka-shevchenko.html
- https://dnpr.com.ua/ua/post/vid-kladovisha-do-memorialu-zagadkova-istoriya-sevastopolskogo-parku-u-dnipri
- https://dp.informator.ua/ru/bez-lentochek-i-byudzhetnikov-v-dnepre-otkryli-park-zelenyj-gaj
