Вона заклала основи “Катеринославської гілки” української вокальної школи. Зінаїда Никифорівна Малютіна. Вона була майже забута в історії, але її наукова праця і талановиті учні відродили пам’ять про неї. Зінаїда Никифорівна Малютіна – значуща постать в історії мистецтва України та Дніпра, вона відіграла вирішальну роль у формуванні національної вокальної школи та навчала майбутніх зірок. Далі на dnepr-trend.in.ua.
Життєвий шлях
Зінаїда Никифорівна Малютіна (в дівоцтві Бахмутова) – видатна українська співачка та педагог, чия діяльність заклала фундамент Катеринославської української вокальної школи. Народилась вона у Катеринославі (місто Дніпро) 22 січня 1881 року в багатодітній родині, де музика займала важливе місце.
Жінка присвятила своє життя популяризації українського вокального мистецтва, вихованню цілої плеяди видатних оперних співаків і розвитку національної культури. Її талант та педагогічна майстерність залишили глибокий слід у музичній історії України.
Її музична освіта розпочалася в Петербурзькій жіночій гімназії, а продовжилася в Московській консерваторії, де вона навчалася вокалу у професора У. Мазетті. Завершивши навчання у 1906 році, Зінаїда здобула визнання як талановита оперна співачка.
Спочатку вона виступала в приватних, а потім й у провідних театрах. Її співи почули на сценах Москви, Харкова, Варшави, а також у рідному Катеринославі. Вона виконувала арії з опер українських та закордонних композиторів, демонструючи глибину емоцій та високий професіоналізм.
Після виступів Зінаїди на сторінках катеринославських часописів можна було знайти захоплюючі відгуки: “Таку вокальну бадьорість не часто зустрінеш на концертній естраді. Публіка приймала концертантку з великою симпатією. Успіх був великий”.
Після заміжжя та народження доньки Зінаїда Малютіна повернулась до Катеринослава, де розпочала свою педагогічну діяльність. У 1908 році її запросили викладачкою вокалу в Катеринославське музичне училище. Уже через рік вона отримала звання старшого викладача. Вона поєднувала педагогічну роботу з концертною діяльністю. Про неї писали в газеті “Южный край” у квітні 1913 року: “Пані Малютіна – професор співу… ми маємо приклад дивовижного співвідношення сил: молода солістка з прекрасним голосом, свіжим, сильним, з великим запасом невичерпної енергії та натхнення присвятила свої неабиякі сили педагогіці”.
У викладанні її характерною рисою було переконання в тому, що в програмі підготовки професійних співаків необхідні твори українського репертуару, поруч із класичними зразками західноєвропейської та російської музики. Її майстерність як викладачки дали можливість засяяти її учням, серед них Іван Паторжинський та Марія Сокіл-Рудницька, які стали зірками оперної сцени.
Зінаїда Малютіна активно долучалася до організації благодійних концертів, збираючи кошти на розвиток культури та підтримку молодих виконавців.
Заснування Катеринославської вокальної школи
Робота Зінаїди Малютіної в музичному училищі стала основою для створення Катеринославської вокальної школи. У 1919 році музичне училище реорганізували й воно стало консерваторією. Зінаїда Малютіна очолила вокальний факультет.
Її підхід до навчання поєднував сувору дисципліну з індивідуальним підходом до учнів. Вона надавала великого значення розвитку національного репертуару, вводячи до програми твори українських композиторів та народні пісні. Вона створила середовище, де учні не тільки отримували технічну підготовку, а й вивчали культурний контекст української музики.
Катеринославська вокальна школа відзначалася інноваційним підходом до навчання. Програма навчання включала класичний оперний репертуар, народні пісні та сучасну українську музику. Викладачі школи, під керівництвом Малютіної, активно досліджували українські народні мелодії, адаптуючи їх для концертного виконання.
Школа стала місцем, де формувалися майбутні зірки опери, які несли українське мистецтво на міжнародну сцену. Малютіна організовувала виступи учнів у театрах і концертних залах Катеринослава, привертаючи увагу громадськості до українського музичного мистецтва. Її підхід до навчання, який включав сувору дисципліну, творче натхнення і любов до української музики, став моделлю для подальшого розвитку вокальних шкіл у країні.
Під її керівництвом формувалася унікальна методика вокальної підготовки, що поєднувала технічну досконалість із драматичним артистизмом. Особливу увагу Малютіна приділяла розкриттю національних архетипів у виконанні, що дозволяло її учням створювати яскраві сценічні образи. Її учні стали зірками оперної сцени й носіями української вокальної традиції. Завдяки її зусиллям, український вокальний стиль набув міжнародного визнання.
Педагогічна та наукова діяльність
Професорка Малютіна активно займалася науковою роботою, публікуючи статті з методики вокального мистецтва. Її перша праця “Поради учням співу”, яку видали у 1913 році. Після перерви у науці Зінаїда повернулась і видала серію статей, присвячених постановці голосу, гігієні вокального апарату та вихованню драматичного артистизму. Чимало робіт із методики вокалу були опубліковані в 1920–1930-ті роки на сторінках журналів “Музика”, “Радянська музика”, “Мистецтво”. Серед її робіт також – “Суттєва відмінність в методиці постановки голосу у співаків і драматичних акторів” і “Виховання голосу у драматичних артистів”.
Її наукові дослідження сприяли вдосконаленню вокальної техніки в Україні. Вона також проводила майстер-класи для викладачів музичних шкіл, ділячись своїми знаннями та досвідом.
Переїхавши до Харкова у 1923 році, Зінаїда Малютіна продовжила педагогічну діяльність у Харківському музично-драматичному інституті. Тут вона очолювала музично-драматичні курси та активною займалася громадською роботою в Художній комісії Народного комісаріату освіти, Кваліфікаційній комісії профспілки Робочих мистецтв, працювала в Державному інституті театрального мистецтва, в студії при Харківському театрі російської драми, була консультанткою фоніатричного відділення Інституту отоларингології.
Під її керівництвом формувалися нові покоління українських співаків, здатних представляти національну культуру на найвищому рівні. Вона також брала участь у створенні методичних посібників для навчальних закладів, які стали основою для викладання вокалу в Україні.
Спадщина та визнання Зінаїди Малютіної
Після початку Другої світової війни Малютіна переїхала до Магнітогорська (Челябінська область, Росія), де продовжувала писати та викладати вже в повоєнний час у місцевому музичному училищі. Там вона прожила останні 25 років й пішла з життя у 1976 році.
Попри складні обставини, вона завжди зберігала любов до рідного Катеринослава, де розпочався її творчий шлях. Її життєвий шлях був сповнений випробувань, але вона завжди залишалася вірною своїм принципам і любові до мистецтва. Зінаїда Малютіна у 1962 році зробила подарунок Дніпропетровському музичному училищу ім. М. Глінки. Це була її величезна нотна бібліотека. Наче ще тоді вона була впевнена в тому, що в місті неодмінно буде й оперний театр і консерваторія. У ХХІ сторіччі її мрія здійснилася. Мешканці Дніпра мають чудовий оперний театр і консерваторію.
У часи радянського режиму її ім’я намагалися стерти зі сторінок історії. Вона залишалась забутою до кінця 70-х років XX ст. І вже у XXI сторіччі ім’я Зінаїди Малютіної поступово повертається із забуття.
Її внесок у розвиток української вокальної школи визнаний дослідниками, а її методика викладання є основою для педагогів. Її учні стали символами української музичної культури. Ім’я Малютіної увічнене у публікаціях, присвячених історії українського мистецтва, та в серцях її послідовників.
