Музичне серце Дніпра б’ється ритмами багатьох яскравих традицій, адже у цьому місті живуть класики, чиї твори вже стали частиною музичної історії, та сучасні митці, які формують нову українську музику. Серед музикантів особливе місце посідає Володимир Ярцев. Його творчість поєднує багаті національні традиції зі сміливими експериментами сучасної гармонії та ритму, створюючи неповторний музичний стиль. Окрім того, Володимир Ярцев – натхненний педагог, який допомагає молодим музикантам. А ще цей митець уславився тим, що увійшов до “Книги рекордів Гіннеса” зі своєрідним рекордом – “Сто пісень про спорт”. Далі на dnepr-trend.
Яскравий талант та великі зусилля
Володимир Ярцев народився у 1940 році у місті Кізел Пермської області. З раннього дитинства його життя тісно переплелося з музикою, бо вся родина була надзвичайно творчою та музично обдарованою. Батько Іван із захопленням грав на гармошці, мама Валентина мала чудовий голос і любила співати, а бабуся Олександра Гаврилівна виділялася контральто у церковному хорі. Тітка Іраїда теж вирізнялася чудовим голосом, а її чоловік гарно грав на скрипці. Крім того, Іраїда Іванівна була засновницею місцевої музичної школи, так що навчатися музики хлопчик почав ще з дитсадка.
Родина підтримувала таланти Володі, вже у 5 років він виступав на концерті у тресті «Кізелшахтобуд», де працювали його батьки. Першою композицією хлопчика стала пісня, написана у п’ятому класі на власні слова. Він присвятив її молодим хлопцям, які поїхали працювати на цілині – дуже популярна на ті часи тема. Не дивно, що твір Ярцева надіслали до газети “Комсомольська правда”, де юний автор отримав дуже схвальні відгуки. У сьомому класі музичної школи Володимир вже віртуозно грав твори для II курсу музичного училища, і педагоги пророкували йому видатну музичну кар’єру.
Смак першої слави
Однак обдарований юнак всіх здивував. Після здобуття шкільного атестата Ярцев, який віртуозно грав на кількох музичних інструментах, подав документи до Уральського політехнічного інституту, щоб стати архітектором. Свій вибір пояснив тим, що хотів би створювати міста майбутнього, які бачив як чудово написані пісні. Володимир зумів поєднати обидва свої захоплення: на I курсі організував студентський ансамбль “СІГМА”, який швидко став популярним далеко за межами інституту. Та й не дивно. Адже гітаристом в ансамблі був відомий бард Олександр Дольський, пів року грав з молоддю Володимир Пресняков-старший, а співачкою, ще десятикласницею, була Олена Кобзєва. Ансамбль виступав у Челябінську, Баку, Польщі, Югославії, їх запрошували на радіо та телебачення Свердловська. І вже тоді твори Ярцева завойовували серця слухачів своїм неповторним звучанням.
Від Кізеля до Дніпра
У 1971 році Володимир Ярцев перебрався в Україну, перспективну роботу йому запропонували у тодішньому “Дніпроцивільпроєкті”. Там продовжив писати пісні українською мовою, активно співпрацював із місцевими радіостанціями й телебаченням. Першою українською піснею Володимира стала “Кохай мене” на вірші Кудрявцева, яка принесла авторові першу популярність у країні. Цю пісню виконували відомі на той час ансамблі “Кобза”, “Смерічка”, “Світязь”, а також виконавиці Ліна Прохорова, Тамара Міансарова, Андріана Сабова.
Не менш визначним для Ярцева стало те, що його пісню “Знову цвіте матіола” у своєму дебютному виступі на естраді виконала народна артистка України Алла Кудлай. Потім його твори звучали у виконанні таких відомих співаків як Володимир Мулерман, Муслім Магомаєв, Роберт Караклаїч, Стефанія Пшебильська, Наталія Яремчук. Виходили з ними на сцену популярні тоді “Співучі юнги”, “Козацькі забави”. Таке захоплення пояснювали чудовим поєднанням глибоких емоцій, мелодійності та неповторного українського колориту. У 1976 році Ярцев виступив зі своєю піснею на вірші поета Вілена Канівського на святкуванні 200-річчя Дніпра (тоді – Дніпропетровська) на стадіоні “Метеор”, що стало офіційним визнанням молодого композитора.
Як з’явилися “Сто пісень про спорт”?
У 1983 та 1988 роках, коли футбольний клуб “Дніпро” ставав чемпіоном СРСР, саме гімн “Вперед, Дніпро” Володимира Ярцева лунав на стадіоні під час урочистостей та нагородження команди. У 1984 році Ярцев представив нові музичні твори для чемпіонату СРСР зі штанги, який проходив у Дніпропетровську. Автор пояснював успіх своїх композицій тим, що завжди відчував темп, у якому рухалися ті чи інші спортсмени, і використовував його для створення мелодій та підбору віршів для пісень.
Згодом він долучався до церемоній відкриття Паралімпійських ігор у 2001 році, а також чемпіонатів України та світу. Володимир написав гімн для міжнародного марафону “Зазим’я” у Київській області. Його запрошували виступати на міжнародних марафонах “Москва-Париж” та “Москва-Париж-Сідней”, де музика лунала на світових аренах, поєднуючи спортивну енергію й творчий запал. Володимира надихали будь-які спортивні перемоги та змагання. У 2004 році він зібрав всі свої витвори у збірку “Сто пісень про спорт”, яка стала унікальною у світі української музики та ввела Ярцева до переліку найцікавіших світових рекордів книги Гіннеса.
Пісні життя
Також варто згадати, що Володимир активно співпрацював не лише зі спортсменами, а й зі студентськими будівельними загонами. Писав про них пісні та літав у відпустку з концертами до Тюмені, Нового Уренгоя. Виступав перед студентами на будмайданчиках, ще й безплатно, демонструючи щиру повагу до молодих ентузіастів. На фірмі “Мелодія” вийшла його перша та єдина платівка “Найкращі 10 пісень про будзагони”, яка відкривалася піснею Володимира “Студентський будівельний”, а закінчувалася композицією Олександри Пахмутової “Запеклий будзагін”.
А ще Ярцев писав пісні для дітей, створював музичний супровід для мультиплікаційних героїв, в які теж вкладав душу, емоції та життєву енергію. Серед численних творів Володимира Івановича особливо вирізняються його українські пісні, які миттєво завойовували серця слухачів. Крім “Кохай мене”, яка принесла автору першу славу й стала хітом на українській естраді, ще часто лунала по радіо “Біля млина, де калина”, “Повір очам”, “Дай руку, дай”. “Столиця дитинства” викликала хвилю ностальгії й теплих спогадів, веселі та динамічні “Ой, напій коня” та “Якби був я козаком” сповнювали азартом. Кожна пісня Володимира Ярцева відзначалася унікальною мелодією та яскравим характером, що робило його витвори незабутніми.
Життя у нотах
Володимир Ярцев відзначився ще й як талановитий містобудівник. Став членом Спілки архітекторів України. Його також прийняли до Спілки діячів естрадного мистецтва України, у 2009 році здобув звання Заслуженого діяча мистецтв України. З 1979 до 1984 року отримував нагороди лауреата Республіканських конкурсів на кращу пісню. У 2000 році композитору вручили пам’ятну медаль від міста, яке стало для нього рідним. Так, музикант Володимир Ярцев залишив по собі глибокий слід у музичному житті Дніпра. Його пісні виконували на великих сценах міста, на радіо й телебаченні, він умів об’єднати слухачів різного віку й соціального статусу.
Завдяки поєднанню мелодійності, емоційної щирості та національного колориту, його творчість стала невіддільною частиною культурного простору Дніпра. Володимир Іванович також вчив молодих музикантів, передавав свій досвід і підтримував розвиток камерної та естрадної музики в області. Він не просто писав музику, а створював атмосферу, яка об’єднувала й залишала яскравий слід у серцях тисяч дніпрян. Тому увійшов до історії міста не лише як один зі світових рекордсменів творчості однієї відомої збірки пісень про спорт.
Джерела:
