“Дніпро. Гравітація”. Книга- альбом про наше місто

 

Народження нової книги – це подія, про яку варто говорити. Тому що за обкладинкою завжди криється якесь таїнство, яке піддається читачеві поступово, по мірі перегортання прочитаних сторінок. Буває так, що дочитуючи до кінця, жалкуєш, що історія закінчується, а буває, що є бажання ще раз повернутись до прочитаного, пише dnepr-trend.in.ua.

Книгу, про яку піде далі мова, можна читати і дивитись нескінченно. Тому що в ній,  окрім цікавої інформації, міститься більше 400 чудових світлин і скільки ж графічних малюнків. Захоплює її креативне оформлення. А предмет дослідження близький і над цікавий для закоханих у своє місто дніпрян.

Чому гравітація?

Нова книга письменника Ігоря Родіонова - це перше видання  про наше місто, в якому зазначена вже декомунізована  назва – Дніпро.

Чому саме гравітація? Походження цього слова латинське, означає вагу. Гравітація притягує  об’єкти один до одного, утримує людей на землі. Вона також утримує певний порядок у космосі.

Простіше – все, що матеріальне, що має вагу, має і гравітаційне тяжіння.

Автор пояснює назву книги своїм баченням України як Всесвіту, а міста Дніпра як одну з її планет. 

Земля підкоряється планетарному закону гравітації. Дніпро має своє дивовижне тяжіння – це ріка, місто, люди.

Про автора

Ігор Родіонов – відомий письменник, дослідник, тележурналіст, документаліст, член творчих спілок журналістів та кінематографістів України.

Він написав ряд книг про людей-легенд, дніпропетровських зодчих, які розбудовували наше місто. У 2019 році вийшла його книга-альбом «Дніпровська набережна».

В його оповідях міститься багато невідомих широкому загалу фактів, він бережно і ретельно збирає матеріали, зустрічається з людьми, фіксує різні думки, аналізує і тільки потім виставляє на суд читача свої твори. Це багаторічна журналістська школа -повага до фактів,інформації,деталей, аналіз і порівняння різних думок.

 Архітектурна тема

В кінці дев’яностих - на початку двохтисячних років  у нашому місті стали багато будувати. Але при цьому і багато руйнувати старих будівель. Як згадує письменник, йому хотілось зберегти пам’ять  про те, яким було місто і про людей, які його будували.До початку роботи над архітектурною тематикою Ігор Родіонов працював в обласній газеті “Дніпровська правда”, потім власним кореспондентом в республіканській газеті. На початку дев’яностих прийшов на обласне державне телебачення. Телеглядачі пам’ятають його за оригінальними проектами про мешканців міста,  про виклики часів перебудови, молодіжні проблеми.  

Проект « Что нам стоит дом построить» став початком дослідницької роботи в архітектурній тематиці. Зібрані документи, фото і особливо живі розповіді героїв, їх знайомих та родичів наштовхнули на думку про написання книг, куди надалі ввійдуть безцінні спогади. Так побачили світ книги «Петровский зачет. 40 лет спустя», «Набережна імені…», «Дніпропетровські зодчі. Люди-легенди», «Секретний архітектор Південмашу»,  «Корона над Дніпром».

В кожне видання автор вкладає якусь цікаву деталь, родзинку, яка оригінально вирізняє його, привертає увагу читача. Наприклад,  до книги «Петровский зачет. 40 лет спустя» додавалась документальна кіно версія, книга «Дніпровські зодчі» була оформлена як фотоальбом, а оригінальність нового видання закладена  саме в назві.

Біг з перепонами

Часова відстань від попередньої книги-альбому Родіонова  “Дніпропетровська набережна” всього один рік. В кінці 2020 він уже презентував нове видання.Такі стиснені часові рамки  вимагали умови гранту, який він виграв за програмою міського голови  «Культурна столиця». 

Автор представив ідею книги на отримання гранту з перспективним баченням на майбутнє. Традиційно, десь раз на вісім – десять років видаються альбоми про місто. Але зараз час так швидко рухається і місто змінюється, що навіть за п’ять років з’являється маса нової інформації і нових локацій. Виростають новобудови,змінюють вигляд вулиці і будинки, з’являються нові культурні місця для відпочинку.  А тут ще і зміна назви міста. 

Ідея сподобалась.Термін її виконання – один рік. А тут ще і через коронавірусний карантин робота зупинилась на три місяці. Коли автор з оператором виходили на зйомки, то були побоювання, що їх може зупинити поліція. Іще одна проблема не сприяла роботі – на вулицях не було людей. Для нашого великого міста це ситуація незвична.Фотограф говорив, що знімати нічого : будинки є, а людей немає. Але книга все ж народилась в зазначений строк.

Герой книги – наше місто

Книга - це чудовий подарунковий, презентаційний матеріал, привабливий сувенір для туристів. Нове видання, книга Ігоря Родіонова – перший альбом з новою назвою міста. Час у книзі акумульований в одному році – 2020. Рік важкий, бурхливий, переповнений подіями.

Але над буденним велично підіймається Дніпро – місто з багатою історією, своєрідною архітектурою, пов’язане з космосом, багате на талановитих людей і прекрасне в своїй величності. Воно ніби і в сьогоденні, але поза часом. Автор зумів показати дух міста, і навіть якусь містичність в його величності. Місто зняте не лише з висоти пташиного польоту, а і з надр землі.

Письменник  разом з фотохудожником Валерієм Кравченком спустились на глибину тридцяти семи метрів і зняли перші метри проходки метро.

Мова видання

Книга видана українською та англійською мовами. Як вважає автор, прийшов той час , коли ми маємо презентувати наше місто за межами України. Він впевнений, що Дніпро достойне того, щоб про нього говорили в європейських столицях. І ця книга – перший крок до налагодження такого діалогу. Тому це вже друга його  двомовна книга про наше місто.

Вибір матеріалів

Починаючи працювати над книгою, Ігор Родіонов став перед дилемою, як відбирати матеріал. Місто велике і втиснути його в одну книгу важко. А Дніпро – місто фотогенічне. Навіть прості споруди , недобудови в певних ракурсах виглядають чудово, яскраво. Автор вирішив почати від центрального проспекту Яворницького. Історично місто починалось з верхнього району проспекту, нинішньої Соборної площі, і розбудовувалось до низу, до нинішньої Вокзальної площі.  Але письменник пішов іншим шляхом. Враховуючи те, що  видання призначене в тому числі і для залучення туристів, він почав саме від вокзалу, звідки і починають своє знайомство з Дніпром гості міста. Однією з перших фотографій у книзі стала саме Вокзальна площа. Автор намагався охопити головні історичні і архітектурні локації.

Авторські відкриття

У книзі зафіксовані навіть якісь маленькі відкриття. На проспекті Яворницького будинки 87-88, а це звичайні житлові споруди, мають свої родзинки.  Один з них стоїть напів колом.

На перший погляд це і непомітно, але добре видно на світлині. Придивившись до іншого, автор знайшов оздоблення в стилі українського бароко. Подальше дослідження розкрило цікавий факт. Виявляється, що ідею оформлення цього будинку запозичили київські архітектори  і використовували при оздобленні житлових будинків на Хрещатику. Іще одна нетрадиційна споруда -  будинок-фасад( так назвав її автор). З певного ракурсу  він виглядає як одна стіна. Цей будинок на вулиці Виконкомівській. Бокова стіна зрізана її не видно з фасаду, тому дивне візуальне враження, наче люди виходять із стіни.

Дніпровський Колізей

На вулиці Харківській стоїть напівзруйнований старовинний будинок катеринославського періоду. Давно чекає реставрації. Автор вніс цікаву пропозицію - укріпити стіни, хоча б частково реставрувати фасад і залишити в такому вигляді.


Цей будинок – своєрідний код міста, Дніпровський Колізей, який би міг претендувати на особливу історичну пам’ятку . Про це теж йдеться в книзі.

Історична бруківка та сім терас на Яворницького

На розвороті книги світлина історичної бруківки, яку топтало не одні покоління містян та приїжджих. 

Бруківці близько 180 років.Нею були покриті усі основні вулиці міста . Вкладали її найкращі майстри. Мешканці міста гордились його дорогами.

А от стару річку Половицю, яка текла в бік Дніпра, замурували в колектор.

При реконструкції центрального входу в парк ім. Шевченка відкрилась ще одна родзинка міста - сім терас на Яворницького , які ніби кам’яні хвилі стікають до Дніпра.

Багато світлин зроблені з дрону, в вечірній час, з несподіваних ракурсів, підкреслюючи красу нашого міста.   

«Знай наших»

Місто Дніпро притягує до себе енергетично.

Крім місцевого населення сюди приїздять багато людей з інших регіонів і залишаються жити назавжди.Місто завжди славилось ученими, митцями, політичними діячами, які мали великий вплив на розвиток міста.  В книзі автор присвятив цим особистостям розділ під назвою «Знай наших». З історичних імен - Олена Блаватська, Андрій Фарб,  Олександр Поль; пізніший період - Олесь Гончар, Михайло Янгель, Євген Вучетич. Наші сучасники – відомий скульптор Володимир Небоженко, народний артист України Жан Мельников, Михайло Мельник – народний артист України, лауреат Шевченківської премії, почесний громадянин Дніпра.  Його театр «Крик» - унікальний мистецький проект, в якому актор, режисер,костюмер в одній особі.

Театр Михайла Мельника особливо популярний серед молоді. Після вистави актор виходить до глядача і веде бесіди на всі теми, які хвилюють молодь.  Про це теж розповідає і ілюструє книга-альбом.

Письменницький дозор 

Ігор Родіонов щоденно проходить кілька кілометрів вулицями Дніпрі.Такі прогулянки - своєрідний письменницький дозор за рідним містом. Він уже професійно вдивляється в знайомі локації, але  завжди помічає якісь нові деталі, і ловить себе на думці, що про це ще потрібно написати.

Після довгих років праці над книгами в нього з’явилось нове ставлення до міста, нове сприйняття його реалій, постійної трансформації, змін, надбань і втрат. Письменник  розповідає своїм читачам одну особисту історію. Його мама часто говорила йому – «Сину,ти погано виглядаєш». Говорила це не з докором, а з великою любов’ю і турботою, тому що бажала сину тільки добра. Ось так і він дивиться на своє місто. З любов’ю, але помічаючи «поганий вигляд», і розуміючи, що це треба змінити, щоб місто стало ще кращим.
 

У автора особливе ставлення і  до історичної архітектури. Бо він сприймає будинки , як живі істоти, які несуть в собі енергетику минулого, людей, що їх будували, і в них жили. В цих будинках переплелось безліч людських доль, народилось і померло кілька поколінь. І всі вони лишали частинки своєї енергетики в давніх стінах. Тому так боляче дивитись на будинки, що помирають. Це помирає наша пам’ять і відриває нас від наших коренів.

  Одна з форм поєднання історичної і сучасної архітектури, яка прижилась у нашому місті – добудова до історичного фасаду сучасної будівлі. Це справа смаку, вважає автор. Можна критикувати, а можна сприймати і як знахідку.  Він згадує одного французького архітектора, який побував у нашому місті і на запитання, як потрібно зберігати історичну архітектуру при сучасній  розбудові, відповів, що місто відносно молоде і старі будови можна зносити і будувати нові.

Але є і друга думка, яку приводить автор. Історія – це завжди прикраса. Ігор Родіонов ще на початку своїх тематичних архітектурних досліджень зустрічався з 90-річним архітектором Марком  Шнеєрсоном. В одній із прогулянок по місту Шнеєрсон зупинився біля старого будинку , обперся рукою об стіну, щоб відпочити. І раптом почав щось тихо говорити. Письменник запитав, чи йому не зле, на що той відповів, що він розмовляє з будинком, бо для нього він живий.

А ще літній архітектор згадав дві високі червоні споруди у нашому місті, споруджені в парковій зоні. Вони нависають над парком імені Глоби і серед невисоких будівель класичної архітектури цього району виглядають дещо помпезно.  На що Шнеєрсон сказав – «Ви знаєте, про що говорять ці будинки? Отам внизу наш двір, а не ваш парк». Така сучасна архітектура давить на природу.  Архітектурна еклектика присутня у нашому місті.

 Ця бесіда з досвідченим зодчим і  визначила  подальше ставлення автора до історичної архітектури.

Співавторство

Ігор Родіонов вважає своїм співавтором фотографа – художника Валерія Кравченка. Йому належить значна частина фото робіт. Це справді високопрофесійні  художні фото.

Цікаві, несподівані ракурси, об’ємне фото, своєрідне бачення об’єкту зйомки  вирізняють майстерність Кравченка.

Важливий елемент оформлення книги – графічний малюнок, який виконала молода художниця - архітекторка Євгенія Самойленко. Вона знайшла гармонійне поєднання фотографії і графіки, двох, на перший погляд, зовсім різних видів мистецтва.
 

Це той випадок, коли графіка стала продовженням фотографії і навпаки..

Фоторепортаж одного року

Цей альбом – фоторепортаж одного року. Ігор Родіонов говорить, що зрозумів це тоді, коли вже робота була завершена. В книзі немає світлин, які б відлежувались роками. Все робилось з коліс. Прийшлось зняти і переглянути близько семи тисяч фотографій. Це був нелегкий,напружений процес, обмежений в часі.

Закони тяжіння, простору і часу знайшли своє відображення в книзі «Дніпро. Гравітація». І як стверджує автор, гравітація – це непросто фізичне явище. Гравітація – це любов. А любов, як відомо, притягує.

Comments