Дніпро вже давно не обмежується роллю локацій у радянських фільмах, які досі згадують кіномани. У XXI столітті місто теж регулярно з’являється у сучасному кіно та серіалах, і це не епізодичне фільмування, а стабільна присутність у кадрі. Локації – впізнавані, історії – ближчі до реальності, а сам Дніпро працює не як декорація, а як повноцінний герой сюжетів. Далі на dnepr-trend.
Після 2000 року у місті фільмували багато: від документалістики та короткого метру до підліткових серіалів і мелодрам, які заходять широкій аудиторії. Особливо помітним був період з 2014 до 2023 року, коли у Дніпрі створили понад 20 фільмів, частину яких присвячували темі російсько-української війни. Це вже було кіно не тільки про Дніпро, а й про всю Україну у дзеркалі одного міста.
Дніпро у радянському кіно: найпам’ятніші епізоди
На початку варто згадати, що за радянських часів це місто дуже любили кінорежисери за чудові краєвиди та видовищні куточки. Найбільше “засвітився” фільм “Рідня”, де показали станцію Сурську, Південний вокзал, парк Чкалова (сучасний Глоби) з його дитячою дорогою та літнім театром, сходи у парку Шевченка, тодішній Комсомольський (сучасний Монастирський) острів і шматочок набережної. Потрапив у кадр навіть стадіон ”Метеор” із командою, яка нібито грала на ньому. Промайнули й потяги Придніпровської залізниці.
Найчастіше згадують радянське фільмування у Дніпрі таких фільмів як:
- “Вийти заміж за капітана”;
- “Абітурієнтка”;
- “Дивна відпустка”;
- “Вітя Глушаков – друг апачей”
А містянам найбільше запам’яталося фільмування стрічки “Санітарна зона” у 1990 році. Навіть не тим, що на тодішній площі Петровського (сучасна Металургів) можна було побачити зірок радянського кіно Володимира Самойлова, Борислава Брандукова, Любов Поліщук та Сергія Газарова. А можливістю долучитися до масовок, яких у фільмі було багато. Дніпряни навіть жартували, що тоді фільмувалася чи не половина мешканців міста. Після 1990-х років для кіно настали складні часи, тому почала переважати думка, що на екрані Дніпро вже не побачити. Але склалося інакше.
Дніпро в “Інії”: війна без дистанції
“Іній” – фільм 2017 року, який не намагався прикрасити війну, а показував її такою, якою вона є: холодною, розгубленою й дуже особистою. Кінострічка литовського режисера Шарунаса Бартаса вийшла у 2017 році як міжнародний проєкт, над яким працювали Литва, Україна, Франція та Польща. У центрі історії був молодий литовець Рокас, який разом із гуманітарним конвоєм вирушив на Донбас, щоб не читати про війну в новинах, а побачити її на власні очі.
Його маршрут вів до прифронтової Карлівки, куди треба було доставити гуманітарну допомогу, але ця поїздка швидко перетворилася на небезпечний слалом. Разом із Рокасом їхала його дівчина Інга, а дорогою до них приєдналися ще й французькі журналісти – такою була їхня подорож крізь реальність війни. Значну частину сцен у Дніпрі фільмували у готелі “Україна”, на перехресті проспекту Яворницького та вулиці Короленка, ці локації дніпряни легко впізнавали на екрані.
Дніпро як форпост: документальна реальність
“Дніпро – форпост України” фільмували у 2017–2019 роках, і це була не просто документальна кінострічка, а спроба зафіксувати момент, коли місто фактично стало тилом і щитом водночас. Фільм зосереджувався не лише на самій війні, а й на ролі Дніпра у протистоянні російській агресії. Фільм розповідав про те, як:
- приймали поранених;
- працювали волонтери;
- тримали удар, коли фронт був зовсім поруч.
Кілька років фільм показували у панорамному кінотеатрі музею АТО у Дніпрі. Згодом його переклали англійською мовою та перевели у формат віртуальної реальності, розширивши аудиторію за межі України. У кадрах – не лише Дніпро з висоти, а й інші міста, є також жорстка документалістика з фронту, яка не залишає простору для дистанції між глядачем та війною.
Дніпро у “Київській зірці”: місто блогерів
“Київська зірка” – молодіжний вебсеріал, який у 2019 році зайшов на YouTube через канал Show2Show і швидко зловив свою аудиторію. Це історія про кохання, амбіції та життя блогерів, де все крутиться навколо камери, лайків і постійної гонитви за увагою. Формат простий і впізнаваний, але саме завдяки цьому серіал легко “чіпляв” українців, які живуть у тому ж ритмі.
Окремий бонус для дніпрян – одна із серій другого сезону, повністю фільмована у місті. У кадр потрапили локації, які легко впізнавали: набережна, Монастирський острів, мости й навіть аерокосмічний музей. Дніпро показали не фоном, а як повноцінну частину історії – місто, яке додало серіалу глядацької прихильності.
У фільмі “Місія Дніпро”: місто як система
Фільм “Місія Дніпро” вийшов у 2020 році й став спробою авторів сюжету зібрати місто у живу мозаїку, де різні епохи та характери не розкладаються по хронології, а існують водночас. Там Дніпро показаний як простір, в якому легко уживаються речі, які не можуть співіснувати: релігійність і військова форма, різні мови та спільна система цінностей, бізнес і політика, які постійно перетинаються.
У фільмі Дніпро постає містом із власною вагою впливу – як економічного, так і політичного. Там розповіли про:
- видатних людей, які народилися у місті;
- капітали, що формували статус обласного центру;
- символи, які видно далеко за межами країни.
Окремий акцент зробили на ролі Дніпра під час російської агресії, коли місто стало одним із ключових центрів спротиву. Історичні та сучасні пласти не розділяли, а накладали одне на одного, створюючи відчуття не лінійної історії, а складної, живої системи.
Дніпро у “Шукачах”: коли пошук – це війна
“Шукачі втрачених душ”, фільмований у 2023 році, став кінострічкою, де про війну розповідають зсередини ситуації, а не зовні. Героями сюжету були волонтери кінологічного рятувального загону “Антарес” із Дніпропетровщини, які шукають зниклих безвісти – і цивільних, і військових. На війні це одна з найважчих місій: коли немає ані гарантій, ані чітких відповідей, а лише слід, який може зникнути будь-якої миті.
Кіногурт постійно працював поруч із саперами, які спочатку розміновували території, і лише після цього туди заходили кінологи. Режисерка фільму Катерина Стрельченко не приховувала, що це був досвід повного занурення – спільні поїздки, ночівлі, робота в одному ритмі з героями. І саме це відчуття спільного ризику та виснаження лягло в основу фільму. Там немає дистанції між камерою та людьми – тільки спільний простір, у якому всі працюють на межі можливого.
“Битва за Дніпро”: 2014 як точка зламу
Ця назва одразу ж відсилає глядачів у пошуку Гугл до діорами “Битви за Дніпро”, яка демонструє бої з нацистами у 1943 році. Або до срібної монети “Битва за Дніпро”, котру ввели в обіг у жовтні 2013 року. Але йдеться про інший сюжет, який фільмував у 2014 році режисер Андрій Нестеренко. Він розповів про той момент 2014 року, коли місто раптом перетворилося на реальний щит, який захищав Україну від розповзання війни після російської агресії та сепаратистських виступів. Тоді Дніпро працював як вузол спротиву, де концентрувалися добровольці та волонтери.
Тому й назву для фільму Нестеренко обрав не випадково – як історичну паралель із Другою світовою війною, коли місто теж було вирішальною лінією оборони. Тільки у 2014 році ця битва за Дніпро складалася не з фронтових мап, а з людей. Режисер згадав у фільмі:
- Тетяну Губу;
- Дмитра Яроша;
- Андрія Денисенка;
- Павла Хазана;
- ребе Шмуеля;
- генерала Хомчака;
- Віктора Романенка.
А ще були медсестри аеропорту, іноземці, футбольні ультрас – десятки людей, які опинилися в одному гурті. Саме з цієї мозаїки й склалася історія міста Дніпро, яке тоді зупинило поширення так званої “Новоросії”.
Дніпро у кіно 2020-х років: чому це важливо?
Це місто знову й знову потрапляє до кадрів різних фільмів та серіалів як простір, де перетинаються війна й тил, пам’ять і сучасність, важливі процеси й дуже особисті історії. Для містян це важливо не лише з культурної позиції. Кіно фіксує те, що легко розчиняється у повсякденності: як місто виглядає “тут і зараз”, як воно змінюється, як живуть люди в умовах війни.
І водночас сучасне кіно формує зовнішній погляд на Дніпро – не через стереотипи, а через реальні історії, локації та обличчя. У цьому сенсі кожен новий фільм – це не просто прем’єра, а ще одна спроба зафіксувати місто таким, яким воно є. Мине час, і ці кінострічки дивитимуться вже онуки тих, хто тримає російсько-український фронт, та дивуватимуться, як же змінилося місто після війни.
Джерела:
- https://dp.vgorode.ua/news/obzory/419432-yschy-dnepr-v-kyno-kakye-sovremennye-fylmy-snymaly-v-nashem-horode
- https://afishadnepr.com.ua/news/jeti-filmy-snimali-v-dnepre-ot-sovetskih-do-sovremennyh/
- https://www.056.ua/news/2931272/dnepr-na-kadrah-kinofilmov-arhivnye-foto-so-semok-v-dnepropetrovske
- https://ukraine.novyny.live/ru/shukachi-zagublenikh-du-dniprovska-rezhiserka-zniala-film-pro-chotirilapikh-poshukovtsiv-120643.html
- https://dp.vgorode.ua/news/obzory/419432-yschy-dnepr-v-kyno-kakye-sovremennye-fylmy-snymaly-v-nashem-horode
