Буває таке відчуття, коли музика просто захоплює вас і несе на крилах емоцій, змушуючи серце битися швидше, а душу – співати? Саме такі почуття виникають, коли слухаєш виступ дуету акордеоністів “Монте-Карло” із Дніпра. Далі на dnepr-trend.
Уявіть собі: два талановиті музиканти, Сергій Жоров та Костянтин Іванченко, ніби чарівники звуку, створюють справжню магію, яка зачаровує слухачів від перших акордів до фінальних нот. Щоразу, коли вони виходять на сцену, зал наповнюється особливою енергетикою — сильною, живою, що проникає до самого серця.
Шлях до музики: дитинство й перші кроки
Неймовірно, але факт – обидва учасники дуету виросли в родинах, де музика була не просто захопленням, а невіддільною частиною життя. Батько Костянтина – відомий в Україні баяніст Сергій Михайлович, а мати Катерина Петрівна – хормейстер-піаніст, директор музичної школи. Чи могло бути інакше для їхнього сина? Мабуть, ні. Хоча, спочатку хлопець серйозно захоплювався і футболом – бігав на тренування, мріяв про спортивні перемоги.
Але життя розпорядилося по-своєму – перші успіхи на музичних конкурсах розставили пріоритети. І знаєте що? Остаточне розуміння того, що музика – це його справжнє покликання, прийшло до Костянтина під час навчання в Дніпровському музичному училищі. Саме там він відчув, що обраний шлях – єдино правильний.
А що ж Сергій? Його історія чимось схожа, хоча має свої особливі нотки. Його мати Людмила Миколаївна за фахом майстер-перукар, але батько Михайло Володимирович Жоров був пов’язаний з музикою – закінчив музичну школу з класу баяна та навіть два курси Ніжинського музичного училища. І ця любов до музики якимось дивним чином передалася синові на генетичному рівні. Правда, спершу Сергій брався за інструмент лише щоб не засмучувати тата, а від нотних вправ хотів просто втекти якомога далі – настільки нудними вони здавалися. Вгадайте що? Він також вагався між двома творчими шляхами – музикою та хореографією. І, як бачимо, музика перемогла – на щастя для всіх нас.
Варто сказати, що виростати в музикальній родині — це справжня перевага. Батьки могли коригувати перші кроки хлопців, давати необхідні професійні поради, вберігати від помилок, які трапляються з початківцями. А це, повірте, дуже важливо – мати завжди буде тією, хто підкаже і підтримає, особливо коли ти тільки починаєш свій шлях у світі музики.
Між іншим, обидва з особливою теплотою та вдячністю згадують своїх учителів. Для Костянтина це викладач музичної школи №10 Володимир Ромащенко, який навчив свого вихованця мислити музикою та відчувати баян, а також Андрій Тарасенко, який був його викладачем в училищі, а пізніше в Дніпровській консерваторії імені М. Глінки.
Перші виступи: від сліз до овацій та усвідомлення свого покликання
Ви не повірите, але перші виходи на сцену наших героїв були зовсім не тріумфальними! Навпаки, вони сповнені хвилювань, сумнівів і навіть сліз. Цікаво, правда? Костянтина батько привчав до простору сцени змалечку, особливо в ракурсі естрадного репертуару – і це було дуже далекоглядним рішенням, особливо зважаючи на майбутню музичну кар’єру сина. Але знаєте, що трапилось одного разу? Один із перших виступів Костянтина завершився… втечею зі сцени та сльозами!
Хлопчику здалося, що штани якось неправильно сидять на ньому, він намагався поправити їх, чим викликав сміх у залі. І цей сміх він сприйняв на свій рахунок – здалося, що жартують не з його руху, а з нього самого. Уявляєте? Відчаю не було меж. Але яким же було здивування Костянтина, коли багато років потому, бувши вже знаним артистом, він знову опинився в тій самій школі – і ніхто не міг упізнати в ньому того сором’язливого хлопчика зі сльозами на очах!
А Сергій взагалі не пам’ятає свій перший виступ – такий був стрес! “Крок із-за куліс і… я вже вдома” – згадував він. Це був справжній емоційний шок, коли хвилювання буквально витіснило всі спогади про подію.
Ці емоційні, чутливі хлопці з часом перетворили свою вразливість на потужну творчу енергію. А пізніше, коли вони виходили на сцену, зал буквально завмирав від захоплення, а потім вибухав оваціями. От що значить – пройти шлях від невпевненості до майстерності! Саме така здатність глибоко відчувати з часом трансформувалася у проникливу енергію музики в кожному виконаному творі.
До речі, обидва музиканти мають багатий досвід викладання. Костянтин починав із роботи в музичній школі, а потім два роки викладав у Дніпровській консерваторії. Сергій же свою викладацьку кар’єру починав у музичному училищі. Пізніше вони разом почали ділитися своїми знаннями та вміннями з учнями музичної школи №15. Передати іншим те, що вмієш сам – хіба це не прекрасно?
Народження “Монте-Карло”: коли 1+1 більше ніж 2
Думаєте, дует склався відразу, ніби за помахом чарівної палички? Не зовсім так. До зустрічі в музичному училищі кожен рухався своїм шляхом, набуваючи досвіду, вдосконалюючи майстерність та шукаючи свій унікальний стиль. Костянтин встиг попрацювати викладачем у музичній школі й консерваторії, а Сергій грав у дуеті з Андрієм Тарасенком – колишнім учителем Костянтина. Але доля має дивний спосіб зводити людей, особливо тих, кому судилося творити разом!
І ось, сталося диво – дует “Монте-Карло” народився у 2010 році. І знаєте, що найдивовижніше? Взаєморозуміння прийшло з першого ж виступу! Програму підготували всього за два дні – це неймовірно короткий термін, але коли вони вийшли на сцену, відбулася справжня магія. Музичне поєднання виявилося настільки гармонійним, настільки природним, що сумнівів не залишилося – це стовідсоткове музичне партнерство. З того часу вони почали разом підкорювати сцени України та Європи, даруючи слухачам незабутні емоції.
А назва “Монте-Карло”? Її, між іншим, придумали ведучі одного з концертів. І вона настільки влучна – сонячна, яскрава, центрова, точно відображає ту енергію, яку музиканти віддають під час виступів. Вони не сперечалися – назва прижилася миттєво, ніби була призначена їм долею.
На сцені, до речі, Костянтин проявляє себе як більший імпровізатор – таку думку має Сергій. А сам Сергій, своєю чергою, має більш розвинену гармонійну чутливість. Але вони настільки щирі у своїй самовіддачі, музика настільки бере їх у “полон” і так само полонить слухачів, що все інше – це вже нюанси, на яких знаються лише самі музиканти.
Етапи конкурсів для них уже в минулому – так, як необхідна професійна сходинка, це безперечно важливо, але ніщо не може зрівнятися зі зворотною енергією залу, з тим емоційним обміном, який відбувається під час живого виступу. Статус, нагороди – це, як крапки досягнення, але ж їм хочеться продовжувати свою історію, ставити не крапку, а три крапки… І йти далі, створювати нове, вдосконалюватися.
Музика як спосіб життя: сім’я, щастя, творчість
На запитання про секрет щастя вони відповідають просто і щиро: здоров’я та добробут близьких. А ще – можливість творити, ділитися своєю музикою зі слухачами, відчувати той неповторний енергетичний зв’язок із залом, коли твоя музика знаходить відгук у серцях людей.
Звісно ж, у них є свої кумири у світі музики, ті, на кого вони рівняються, у кого вчаться, чию майстерність прагнуть осягнути. Це такі визнані майстри, як Рішар Гальяно, Юрій Шишкін, Олександр Скляров. Чудово, коли музична ідея може наснитися вночі, а вдень втілитися в реальність і бути подарованою публіці. Вони радіють будь-якій можливості перейняти досвід, навчитися чогось нового, удосконалити свою майстерність.
Їхні виступи – це не просто концерт, це справжня подорож емоціями, політ душі, калейдоскоп почуттів. Коли слухаєш “Монте-Карло”, ніби опиняєшся на гойдалках настрою – то вгору до захоплення, то вниз до ніжної меланхолії, то знову вгору до радості та енергії. Акордеон у їхніх руках стає “організмом” відвертої душі, польоту почуттів, емоцій, настроїв.
А ще вони дуже різні за характером, що робить їхній дует особливо цікавим та глибоким. Костянтин – емоційний, балакучий, легко ділиться думками та почуттями. А Сергій – стриманий, любить слухати, спостерігати, осмислювати. Але разом вони створюють дивовижну гармонію, яка знаходить відгук у серцях слухачів, єдиний веселковий потік музики, що зачаровує з перших нот.
Ось такі вони – Сергій Жоров і Костянтин Іванченко, дует акордеоністів “Монте-Карло”. Талановиті, щирі, відкриті світу. Їхня творчість – це безперервний талановитий потік, у який ми поринаємо, не перетинаючи межі Дніпра, але відчуваючи його силу та красу.
До речі, “Монте-Карло” не лише дарує свою музику слухачам, але й бере активну участь у благодійних концертах, допомагаючи тим, хто цього потребує. Вони є володарями премії за досягнення в мистецтві “Артіс”, лауреатами міжнародних конкурсів, володарями премії конкурсу “Ти – зірка України” (2014 рік). І це лише початок їхнього яскравого творчого шляху, який, безсумнівно, принесе ще багато радості як самим музикантам, так і їхнім слухачам.
Джерела:
