Про чарівну силу кіно знято чимало фільмів, влучні жарти з кінострічки “Людина з бульвару Капуцинів” надовго увійшли у побут українців. Як і незвичайне слово “синема”. Але саме так називали на початку минулого століття світ кіно – синематограф, тільки у 1910-х роках написання змінилося через літеру “к” на початку слова. У XXI столітті мистецтво кіно має свої музеї, як, наприклад, хата-музей кінофільму “Тіні забутих предків”, а подивитися улюблений сюжет можна у будь-яку зручну хвилину в інтернеті: хоч кінофільм “Дівчата”, випущений у 1961 році, хоч “Єретик” 2024 року. Далі на dnepr-trend.in.ua.
Однак минуло не так вже багато часу з того моменту, коли кіно вважали черговим дивом світу. Перший в історії кінофільм показали у березні 1895 року брати Люм’єр у Парижі, цю дату вважають днем народження кінематографа. А до Катеринослава кіно дісталося лише через 2 роки після цієї події і підкорило усіх, без винятку, містян. З 1908 до 1912 року тільки у центрі Катеринослава відкрилося кілька нових кінотеатрів, які наввипередки намагалися привертати увагу глядачів цікавими новинками.
Чим здивували відвідувачів на прем’єрі?
На той час Катеринослав вже був одним із перспективних міст Європи, де швидко приживалися численні технічні та культурні новинки. Для першого кіносеансу обрали найкращу театрально-концертну будівлю – Аудиторію народних читань, яку катеринославці знали як Зимовий театр. Містян газети запрошували заздалегідь, але дату довелося перенести, бо апарат, який замовили у Харкові, не встигли привезти вчасно. Дебют відбувся не 21 квітня, а 24 квітня, але це не зіпсувало настрою запрошеним, бо враження були набагато сильнішими.
Оскільки такого дива раніше у Катеринославі не знали, пропонували подивитися на “картинки, які рухаються”. Цікавість зібрала багатьох мешканців міста до Зимового театру у квітні 1897 року. Новинка викликала фурор, протягом наступних 3-х днів біля приміщення збиралися величезні натовпи охочих побачити такі картинки. Про подію писали у розділі “Хроніка” головної газети міста “Катеринославські губернські відомості”. Газетярі запевняли, що містянам продемонстрували 60 картин, більшість з яких дуже сподобалася, глядачі навіть довго аплодували.
60 картин – перебільшення чи реальність?
Насправді тривалість кожного “фільму” складала тоді від 1 до 3 хвилин, так що демонстрація всіх 60 сюжетів багато часу не забрала. У статті відзначали й деякі хиби, зокрема дрижання кадру та погану чіткість фігур, але причиною проблем було те, що керівник апарату ще недостатньо до нього пристосувався. Чимало сюжетів сподобалися настільки, що їх показали кілька разів поспіль. Чим вони полонили? Це були ранні фільми братів Люм’єр – коротенькі сценки, які зображували природу європейських міст. Ще показали франко-російські урочистості 1899 року, площу опери у Парижі, гру у карти, спалення сухостою, комічну сварку малюків.
Триваліші сюжети та цікавіші теми
Але минуло небагато часу, і до Катеринослава почали привозити інші кінокартини. Тодішні режисери робили ставку на невибагливі запити широкої публіки, тому й тематика була досить демократичною. Найбільший попит мали мелодрами, тоді були модними фільми “У вирі пристрастей” та “Розбите кохання”, анонси обіцяли глядачам неймовірні подробиці у 4-х частинах про кохання та розлучення. Особливо полюбляли такі фільми дівчата, яскравим прикладом молодіжного захоплення “сінемою” є Проня Прокопівна з відомої драми “За двома зайцями”.
Власники кінотеатрів намагалися добре рекламувати новинки. Про це свідчать збережені в архівах газетні публікації. Наприклад, у 1912 році синематограф “Художній театр” у Катеринославі пропонував “Велику святкову програму картин “Дездемона”, де обіцяли глядачам муки кохання й ревнощів та безліч інших бентежливих моментів. Ще приваблювали драмами “Спокуса” та “Чарівні види осені на Півдні Франції”. А театр “Бліц” пропонував фільми “Володарі повітря”, “Мальовничі місцевості Північного Уельсу” та комедію “Честь Розалії”.
Перші спроби документалістики
Всі, хто ходив до кінотеатрів за радянських часів, добре пам’ятають, що перед художнім фільмом обов’язково показували кіножурнал, який висвітлював важливі для суспільства проблеми. Така традиція стартувала ще у перших кінотеатрах. Звісно, на початку минулого століття документалістика була примітивною, спочатку показували тільки краєвиди інших країн Європи. Але з початком Першої світової війни ситуація змінилася, режисери почали формувати стрічки кінохроніки про місця бойових дій, які показували у кінотеатрах країни. Дослідники назвали ці спроби попередниками кіножурналів Другої світової війни.
Збереглися анонси кінострічок, які дивилися катеринославці у буремному 1917 році. Наприклад, у квітні у кінотеатрі “Колізей” демонстрували хроніку поточних світових подій. Але не забували підсолодити сеанс цікавеньким, в афішах значилися також комедія “Коли чоловік хоче зрадити” та серія історій про напої кохання та бурхливі пристрасті витончених леді та джентльменів.
Попит, реклама та пропозиції
Швидко зреагували режисери та кінооператори й на революційні події. Через 2 тижні після зречення Миколи II на екрани вийшли новинки сезону про кінець Дому Романових, попа Гапона, пригоди Григорія Распутіна. Ще й подавалося все це як найбільша сенсація століття, анонси кінотеатру “Модерн” обіцяли у квітні 1917 року “сенсацію з життя Распутіна, реальну картину про страшну сутність старого режиму”. А у дні Святої Трійці запрошували на шедевр вітчизняного кіно “Зречемося старого світу”.
Як бачимо, тодішні режисери дуже швидко ловили зміни настроїв у масах і пропонували сюжети, які не лише матимуть попит, а й допоможуть примоститися якомога ближче до “сильних цього світу”. Вищим досягненням в історії кіно Катеринослава став короткий фільм про події революції у місті. Так, 12 березня 1917 року відбулася величезна маніфестація, яку газети назвали Святом народної свободи. Тисячі людей пройшли від Соборної площі центральним проспектом, що зафіксували на плівці місцеві кінооператори. А потім показали у кінотеатрах. Після афіші, де обіцялося, що кожен містянин зможе побачити себе на екрані у картині “Велике свято Народної свободи у Катеринославі” квитки купували за чималі гроші. Та ще й ходили кілька разів, прагнучи або таки себе побачити, або показати себе на екрані друзям, яких спеціально привели. Так що каси кінотеатри Катеринослава тоді отримали фантастичні доходи.
Найпопулярніші кінофільми навесні 1917 року
Але попри політичні події катеринославці не втрачали інтерес до звичних серцю сюжетів про кохання, ревнощі та зраду. Варто зазначити, що кінотеатри міста намагалися демонструвати різні кінофільми, щоб охопити якомога більше людей, пропонуючи новинку. Хоча був ризик, що сюжет не сподобається, й каси не буде, але ці робочі моменти теж враховували. Кінотеатр “Колізей” пропонував у квітні 1917 року популярний випуск з акторами Хохловим і Церетелі “Історія гріха”, кінотеатр “Модерн” запрошував на грандіозну художню програму картин “На ложі смерті та кохання”.
Але не варто думати, що режисери знімали сюжети тільки про кохання. Вони розуміли, що чоловікам цікавіше дивитися пригоди та детективи. На таких темах спеціалізувався катеринославський кінотеатр “Солей”. Там пропонували популярні бойовики сезону “Розірвані ланцюги” та “Ображена. Легенда чорних скель”. Ще кінотеатр “Колізей” першим у Катеринославі демонстрував європейські мелодрами. Містян приваблювали імена популярних акторів Вольдемара Гаррісона, Миколи Йогансена, Клари Вітт.
Чари легендарної Віри Холодної
Ім’я цієї акторки добре знали і в Європі, у 1915 році вона мала славу королеви екрана, фільми з участю Віри Холодної проходили з величезним успіхом. У Катеринославі теж любили сюжети з цією кінозіркою, великі каси зібрали кінотеатри тільки за показ драми “Біля каміна”. А коли у серпні 1918 року Віра Холодна та її кінопартнер Осип Рудич приїхали на гастролі до Катеринослава, містяни отримали змогу подивитися у Зимовому театрі одразу декілька популярних фільмів тих часів: “Офіціант”, “Рука” та “Останнє танго”.
Завершення старої епохи
Ера старого кіно завершилася майже водночас зі смертю видатної кінозірки Віри Холодної взимку 1919 року. Губернський відділ народної освіти прийняв рішення націоналізувати кінотеатри Катеринославської губернії, репертуар почали жорстко контролювати з урахуванням нової ідеології, А старі фільми звинуватили у “засиллі буржуазно-декадентських і сльозливих історій” та відправили у відставку. На зміну розважальним фільмам прийшли суто ідеологічні та політичні, а шкільні анкети доповнили питанням “Яку потребу ви задовольнили, переглянувши цікавий кінофільм?” Але це – вже тема зовсім іншої історії Катеринослава.
