У DCCC кіно з’явилося раніше, ніж кінотеатр: навесні 2022 року тут просто почали збирати людей на фільми, які хотілося дивитися і обговорювати разом. Поступово окремі покази перетворилися на регулярні програми, фестивальні події та спільноту, для якої незалежне кіно стало частиною міського життя. 5 листопада 2024 року ця історія отримала власний простір — DCCC cinema. Далі на dnepr-trend.
Від перших показів до власної кіноспільноти
Історія DCCC cinema розпочалася задовго до його офіційного відкриття. Навесні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, команда Центру сучасної культури в Дніпрі запустила першу програму кінопоказів для людей, які залишалися в місті. Тоді ще не йшлося про окремий кінотеатр із постійною програмою. Проте саме ці покази стали початком формування локальної спільноти глядачів і поступово привели DCCC до ідеї створення власного кінопростору. До співпраці долучився Довженко-Центр. Разом із кураторами Альоною Пензій та Олександром Телюком представники DCCC розробили три сезони кінопоказів. Їх об’єднували теми, які безпосередньо стосувалися суспільства після початку повномасштабної війни: її вплив на людину, можливі проблеми українського майбутнього та деколонізація природи.
Навесні 2024 року кінопрограма DCCC продовжила розвиватися. Тоді простір приймав покази Фестивалю кіно про музику та культуру INTRO, який організовує команда KyivMusicFilm. 10-13 квітня в установі показували фільми, об’єднані темою соціальних змін та їхнього впливу на життя і творчість людей. Серед них були «Звір у джунглях», «Дагомея» та «Афтер». «Звір у джунглях» став своєрідною подорожжю від епохи диско до появи протестного техно на тлі суспільних потрясінь. «Дагомея» розповідала про повернення до сучасного Беніну культурних цінностей, вивезених французькими колоніальними військами в 19 столітті. «Афтер» звертався до спільноти прихильників електронної музики, у якій соціальний статус, раса та сексуальна орієнтація перестають бути визначальними межами.
«Опале листя» і новий екран Дніпра
5 листопада 2024 року DCCC cinema офіційно відчинив свої двері для глядачів. Першою стрічкою стала трагікомедія «Опале листя» фінського режисера Акі Каурісмякі. Відкриття нового простору відбулося вже як запуск регулярної кінопрограми, а не окремої культурної події. У листопаді кінотеатр також планував показувати фільми Джима Джармуша, Романа Бондарчука, Романа Любого, Катерини Горностай, Жюстін Тріє, Девіда Лінча, Йоргоса Лантімоса, Юрія Грицини та колективу «Вавилон’13». Крім того, у програмі були зустрічі й обговорення з режисерами.
Після цього однією з перших великих подій став спеціальний показ фестивалю феміністичного кіно «Фільма». 2-5 грудня 2024 року в DCCC показували стрічки про екологічні проблеми, нерівність, насильство та колонізаторську міфологію. У програмі були фільми з різних країн і контекстів, які говорили про бідність, расизм, питання ідентичності, замовчування історій та пам’яті окремих груп. Серед показів була добірка короткометражних фільмів «Фільмопія: налаштуйте безлад, щоб навести лад», до якої увійшли роботи з України, Судану, Канади, США, Нідерландів, Великої Британії, Аргентини та Мексики. Окремо показали «Мовчання розуму» Кумяни Новакової — фільм, що працює з матеріалами першої міжнародної кримінальної справи, де зґвалтування під час війни було визнане формою тортур, а сексуальне поневолення — злочином проти людяності. Ще одна стрічка програми — «Ти гадаєш, що земля — це щось мертве?» Флоренс Лазар — досліджувала екологічну кризу через досвід Мартиніки та показувала її зв’язок із колоніальним минулим. Завершував програму «Терор Нуллій» австралійського дуету Soda Jerk — поєднання політичної сатири, екогорору та роуд-муві, побудоване на переосмисленні австралійського кіноканону.
50 анімацій, Маріуполь і степ
17 та 24 травня 2025 року в кінотеатрі DCCC відбувся імпровізований фестиваль української незалежної анімації. За два дні глядачі побачили майже 50 авторських стрічок, створених дорослими й дітьми. У програмі були аматорські та експериментальні роботи, виконані в різних техніках і жанрах. Організатори називали цю анімацію «інтимною» — такою, що виникає не на замовлення великої студії, а з внутрішньої потреби автора висловитися. Часто подібні роботи бачить лише невелике коло друзів або однодумців. Тому фестиваль у центрі став спробою розширити цю аудиторію, не втрачаючи головної особливості таких творів — камерності, щирості та відчуття довіри.
20 грудня 2025 року DCCC продовжив цю лінію показом добірки «Операція “Анімація“» — семи нових анімаційних фільмів сучасних українських авторів. Цього разу йшлося вже переважно про професійне авторське кіно, однак його також об’єднувала особлива близькість до досвіду сучасної України. Усі стрічки добірки були створені після початку повномасштабного вторгнення. Вони по-різному фіксують стан людини та суспільства в час війни — через документальну оптику, абсурд, фантастику, гумор, жахи та особисту рефлексію. До програми увійшов моторошний щоденник «Я померла в Ірпені» Анастасії Фалілеєвої — фільм, який став претендентом на «Оскар». Поруч із ним показали психоделічний «Київський торт» Микити Лиськова, відомого своїм урбаністичним сюрреалізмом, а також «Сагу про корову-русалку», антистрес-одіссею «Поза часом» Нати Мельтух і гротескний фільм жахів «Спукі Лупс» Стаса Сантімова. Окреме місце в програмі посіла «Життя десь поміж» Ірини Литвинової — спостереження за життям із вікна поїзда та водночас роздуми про можливість мистецтва під час війни.
28 травня 2026 року програма DCCC звернулася до іншої теми — ландшафту. У кінотеатрі показали добірку короткометражних фільмів, у яких природа й міський простір постають не просто тлом для людських історій, а самостійними носіями пам’яті та досвіду. Автори й авторки програми звернулися до степів, боліт, дерев, індустріальних територій і міських просторів, щоб поговорити про співіснування людини та довкілля, втрати і зміни. Добірку відкривала «Діорама» Зої Лактіонової 2018 року. У фільмі повсякденність раптом змінюється невловним зсувом, після якого спогад стає чи не єдиним способом повернути те, що вже минуло. До програми також увійшли «Територія пустих вікон», «Пам’ятати запах Маріуполя», «Степ, де бігають зайці, фазани, а дехто навіть бачив лисиць», «Зонґ» і «dendro dreams». Завершив програму «Подібне зображення» від fantastic little splash — фільм, побудований на спостереженні за звуками та ландшафтами. Тут природа стає простором непередбачуваного й магічного, де людина змушена поставити під сумнів власне прагнення впорядкувати навколишній світ.
Визнання та значення діяльності кінотеатру у DCCC
За кілька років DCCC cinema пройшов шлях від окремих кінопоказів до повноцінного простору незалежного кіно в Дніпрі. У 2024 році центр проводив зустрічі та обговорення з режисерами й режисерками, створюючи можливість для прямого діалогу між авторами та глядачами. Уже наступним етапом стало розширення діяльності за межі регулярних показів — освітні події, програми підтримання локальних діячів і діячок кіно, а також створення можливостей для розвитку дніпровського кіномистецтва. Так, програма кінотеатру поступово сформувала впізнавану позицію — показувати українське й міжнародне авторське кіно, експериментальні роботи, документалістику та анімацію, які не завжди доступні у звичайному міському прокаті.
Джерела:
- https://www.village.com.ua/village/culture/culture-news/356573-tsentr-suchasnoyi-kulturi-vidkriv-kinoteatr-nbsp-u-dnipri-nbsp-yake-kino-tam-budut-pokazuvati
- https://dniproccc.org/agenda/intro-festival-screenings
- https://dniproccc.org/agenda/pokazi-festivalyu-feministichnogo-kino-filma
- https://dniproccc.org/agenda/festival-of-intimate-animation
- https://dniproccc.org/agenda/pokaz-dobirki-operation-animation
- https://dniproccc.org/agenda/screening-of-a-selection-of-short-films-about-landscape
