Земля Дніпропетровщини багата на таланти. В різних містах та селах області народилось багато відомих артистів, науковців, лікарів, акторів театру та кіно. Кожна людина принесла щось визначне й потрібне, щось особисте для пам’яті нащадкам. Далі на dnepr-trend.
Варто згадати про Людмилу Смородіну — видатну акторку, народну артистку України. Вона відверта, життєрадісна й дуже любить свою професію.
Шлях до творчості
Народилась Людмила Смородіна 7 серпня 1957 року у місті Кривий Ріг. Батьки завжди підтримували дівчину в усіх її починаннях та ідеях. Освіту здобувала у середній школі №82 й мріяла стати акторкою. У 1974 році вступила до “Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого”, який успішно закінчила через 4 роки. З 1978 року почала працювати у “Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка” у Києві.
Акторка стала улюбленицею Сергія Данченка та Богдана Ступки. Вона завжди з теплом згадує своїх наставників з якими працювала на театральній сцені та у кіно. Це були Володимир Опанасенко, Сергій Данченко, Валентина Козьменко-Делінде та інші.
Людмила Смородіна має чудові вокальні дані й індивідуальний тембр голосу. Також всі відмічають дзвінкий сміх акторки. Її особливості відтворились у музичних виставах “Енеїда”, “Едіт Піаф, або Життя в кредит”, “Біла ворона”. У своїх бесідах з журналістами акторка згадувала, що перші 3 роки у театрі майже нічого не грала. Був випадок, коли вона перед великим прослуховуванням втратила голос.
Працювати актором нелегко, бо треба знати багато сторінок тексту, тримаючи його у пам’яті. Був випадок, коли на гастролях у Чернівцях вона забула вірш й продовжила його власним текстом. Глядачі не зафіксували підміни, але момент видався екстремальним. Наприклад, під час вистави “Віват, Королево!” вона здійснила фурор, бо грала дві головні ролі з переодяганням в одній виставі. Протягом 2,5 годин в акторки було 18 перевдягань.
Акторська робота
Та робота Людмили Смородіної не обмежилась тільки сценою театру. Вона також має надбання кіноролей. Зніматись вона почала з 1977 року й знаковою роллю вважає роль Інгігерди в картині “Ярослав Мудрий”. Але в той час, на жаль, п’єсу дуже розкритикували, а актрису звинуватили у холодності героїні. Після такого осудження пропозицій на зйомки не було. Та вдячних глядачів було більше й кінокар’єра акторки продовжувалась. Улюбленими роботами вона вважає “Два місяці, три сонця”, “Чорна пантера та білий ведмідь”.
Актриса відмічає, що після зйомок у серіалі “Єфросинія” зробила висновки, що не треба лаяти серіали, бо це хороша школа для акторів. У такій роботі треба швидко вчити матеріал, бо за день знімають одну серію. Не можна демонструвати характер, бо на одне місце можуть прийти ще десятки акторів. Також не варто сваритися з гримером, бо вже завтра про конфлікт дізнаються всі, далі актора “відправлять” у відпустку з якої в серіал вже можна не повернутись.
Також Людмила Смородіна вважає, що не треба лишати театр заради кіно. Українське кіно не так давно почало розвиватись і якщо не приймати пропозиції, то роботи не буде.
Актриса має також нагороди та звання. Вона є заслуженою артисткою України з 1997 року, Народною артисткою України, має Почесний знак Міністерства культури і мистецтв України “За досягнення в розвитку культури і мистецтв”, Почесну грамоту Верховної Ради України “За особливі заслуги перед українським народом” та інші.
Людмила Смородіна передає власний досвід працюючи доцентом кафедри театрального мистецтва, художнім керівником акторської майстерні в Київському міжнародному університеті, викладає акторську майстерність у Вокальній академії Олександра Пономарьова.
