Кінотеатри Дніпра (в минулому Катеринослава) стали легендою, але жоден з них не витримав змін нових часів та конкуренції. Особливо цікаво розвивалися події з 60-х років XX століття. Тоді прийшовся пік будівництва кінотеатрів і деякі з них стали справжньою окрасою великого, промислового міста, бо люди хотіли не лише ходити на роботу, а ще й десь проводити дозвілля. Далі на dnepr-trend.in.ua.
Перший “Сінематограф” в Дніпрі
Історики вважають, що в кінці XIX століття в місті Дніпро відзначали небувалий економічний та демографічний стрибок. Потужно розвивалась промисловість й банківська сфера. В той період місто називали “новою Америкою”, “містом залізної лихоманки” та віщували небувалий розквіт. В місто залучались гроші, з`явились багаті люди, які хотіли розваг й видовищ.
В той час в Європі дуже популярним був “сінематограф” (братами Люм`єр відзнято фільм і здійснено перший показ у 1895 році). Нове швидко перенесли й на береги Дніпра. Перший кінематографічний сеанс в місті пройшов 24 квітня (6 травня) 1897 року. Сеанси стали дуже популярними у людей різних прошарків. Багате промисловістю місто могло собі дозволити відкрити кілька великих кінотеатрів (“біоскопів”).
“Roll” — “Колізей” — “Комінтерн” — “Перемога” (“Побєда”)
У 1909 році біля “Будинку губернатора” відкрили сінематограф “Roll”, де потім у 1912 році південно-руське кінематографічне бюро “Художество” заснувало кінотеатр “Колізей”. Через 8 років заклад назвали “Комінтерн”. Під час Другої світової війни окупаційна влада поновила функціонування кінотеатру й дала йому назву — “Thalia”. Дивитися там фільми могли лише німці.
Після осінніх бомбардувань у 1943 році кінотеатр зазнав великих руйнувань, але саме він був відновлений після звільнення міста. У нової будівлі була оригінальна архітектура. Вхід зі сторони проспекту прикрашав портик з колонами у стилі “сталінського ампіру”, а вихід спрямували до скверу. Відкрився кінотеатр у березні 1944 року, а у 1945 році заклад назвали “Перемога” (Побєда”) й надали статус “кінотеатр першого перегляду”.
Дуже швидко “Перемога” став популярним і улюбленим серед містян. Кожен рік туди ходило близько 2-х мільйонів шанувальників. В глядацьку залу вміщалось 900 людей. Останній ряд поділили на кабінки, які любила закохана молодь. У фоє розмістили красивий рояль і поруч проводили міні-концерти співаків перед сеансом фільму.
На початку 70-х років XX століття керівництво вирішило відремонтувати будову кінотеатру, але робота не закінчилась через страшну пожежу, яка зруйнувала всі приміщення. Будинок більше не відновлювали. У 1982 році на території почали велике будівництво нової забудови міськвиконкому. Праве крило будинку збудоване саме на місці, де колись розташовувався найвідоміший кінотеатр міста.
“Модерн” — “Більшовик” — “Україна”
Понад 150 років тому за адресою проспект Д. Яворницького, 54 розташовувався прибутковий будинок Трояновського, підприємця Катеринослава. У різні періоди там на першому поверсі функціонувала аптека, книгарня, крамниця з насінням, “залізна” крамниця Зільберглейта, “Американський магазин”, зброярня, оптика, продавався одяг, була майстерня мармурових виробів Шакай. Другий поверх орендували владні установи.
На початку XX століття в цьому місці відкрили популярний кінотеатр — біоскоп “Модерн. Там демонстрували короткометражні стрічки, щоб розвеселити людей. Містяни дуже любили фільми “Поєдинок”, “Клеопатра”, “Санаторій”. Найцікавішою була стрічка “Запорізька січ” — перший український фільм, який зняли у 1911 році у Катеринославі. Зірками німого екрану того часу були Олександра Гончарова, Роско Арбакл, Мері Пікфорд.
Біоскоп працював й після громадянської війни, хоча назви його регулярно змінювались. У 1919 році його називали “Червоний маяк”, у 1922 році — “Держкіно №2”. Потім біоскоп орендував І. Спектор, власник найпотужнішої кінопрокатної контори. Історики дослідили, що у 1924 році кінотеатр у нього було забрано й передано колективу безробітних. Тоді ж його перейменували на “Більшовик”. У вересні 1925 року, після проведення капітального ремонту закладу, його передали у власність Всеукраїнського фотокіноуправління.
Тодішня нова влада розуміла силу мистецтва на екрані й зазначала, що таким чином можна було створювати нові “моральні якості” людей, запрошувати народ робити досягнення в трудових та бойових подвигах. В той час вийшли нові фільми й герої, що змінили репертуарну політику: “Броненосець Потьомкін”, “Стачка”, “Остап Бандура”, “Папіросниця від Моссельпрому”. В перший же рік Другої світової війни забудову й кінотеатр повністю зруйнували.
У 1958 році був відновлений будинок номер 54 за проєктом Д. І. Щербакова. Того ж року влітку відкрили широкоекранний кінотеатр “Україна”. На технічному рівні та за комфортністю кінотеатр був найкращим у місті. У фоє були буфети, здійснювався продаж книг, екран був великим, що приваблювало глядачів. Також в кінотеатрі була сучасна апаратура, що робило перегляд більш насиченим і реалістичним.
Першим фільмом, який продемонстрували в новому кінотеатрі, був “Сімферополь — Алушта — Севастополь”. Містяни полюбляли дивитися фільми й зала була завжди повною. Великий ажіотаж в той час викликала стрічка французького фільму Клода Лелуша “Чоловік і жінка” (1966 рік). Люди відстоювали довгі черги, щоб дивитися кіно не один раз. Глядачі згадували, що було відчутно, що плівку “редагували” цензурою того часу, бо окремі кадри “занадто відверті” вирізали, але тоді на це не звертали увагу й просто отримували насолоду від гри акторів й гарної музики. В 90-ті роки XX століття кінотеатр “Україна” не витримав приватизації і його приміщення зайняли торговельні крамниці.
“Вулкан”
У Нових Кайдаках, віддалений район міста, у 1910 році відкрили кінотеатр “Вулкан”. У 1936 році його перейменували. Будівля отримала ім`я Григорія Петровського, революціонера. В кінотеатрі було встановлено звукову апаратуру. У 1948 році приміщення реконструювали, а ще через 10 років кінотеатр було переобладнано й з`явилась можливість демонстрацій широкоформатних фільмів. Приміщення було звичайним, зал був розрахований на 450 місць, влітку майданчик працював і на вулиці, вміщуючи 700 людей.
У 60-ті роки 20 століття у кінотеатрі проводили й активну культурно-просвітницьку роботу, лекції, перегляди малим глядачам, але основними глядачами були працівники металургійних заводів.
У 1978 році в кінотеатрі ім. Петровського провели реконструкцію, а у 1990 році його закрили. У 90-х роках XX століття забудову передали вірянам Київського патріархату. В ті роки багато кінотеатрів міста закрили або передавали під нові бізнеси.
Кінотеатри сучасності й в період повномасштабного вторгнення
В місті Дніпро сучасні кінотеатри вже розташовувалися у великих торгових центрах. Теплі, затишні приміщення, комфортні сидіння, гарна картинка та звук, але кількість їх значно зменшилася.
У 2022 році, з початком повномасштабної війни, кінобізнесу знов припало багато випробувань та труднощів. Пізніше люди прилаштувалися до ситуації в країні й кінотеатри стали потроху відкривати, але ціна на квитки була нижчою, ніж до війни. Намагаючись хоч якось повертатись до культурного життя, власники працюють на збиток.
В складні часи, що припали на долю держави, частину прибутку власники кінотеатрів віддають на благодійність. Дніпряни люблять приходити на перегляд фільмів, бо хочуть хоч трохи відірватися від страшної буденності. Великою проблемою також є безпека відвідувачів, тому глядачі під час повітряної тривоги мають вирушати в укриття.
