Дніпровська академія музики була заснована ще у ХІХ столітті та вважається одним із найстаріших вишів у місті. У 2017 році при академії почала працювати і музична школа – єдина, де навчання відбувається за новою системою музичної освіти України. Про школу та навчання в закладі розповімо детальніше. Далі на dnepr-trend.
Умови навчання в школі
У музичній школі при академії працюють лише висококваліфіковані викладачі, застосовуються інноваційні європейські методи навчання. Діти отримують можливість не тільки навчитися грати на різних інструментах, а й розкрити свої творчі можливості, отримуючи позитивні емоції на кожному занятті.
Програма навчання розділена на 6 рівнів, передбачені іспити НСМОУ. Вік і рівень музичної освіти або її відсутність для вступників на навчання значення не мають.
Усі охочі під час вступу проходять попереднє тестування з теорії музики та відповідають на запитання за фахом, а потім отримують рекомендації щодо подальшого навчання після зарахування. При цьому оцінки на цьому етапі не ставлять, вчителі дають лише описові рекомендації.
Перевага системи музичних іспитів НСМОУ полягає в тому, що вона дає змогу обрати час складання іспитів на відповідний рівень, без внесення будь-яких обмежень щодо віку та високих професійних вимог.
Усі рівні складати не обов’язково, можна обрати відповідний на момент підготовки. В інших музичних школах офіційно пройти атестацію пройденого матеріалу поетапно неможливо, не завершивши 8-річної програми навчання, а ось система НСМОУ надає можливість отримати сертифікат уже після проходження кожного рівня, незалежно від тривалості навчання.
До того ж у школі працюють лауреати міжнародних конкурсів і фестивалів, учні мають змогу отримати професійну підготовку перед складанням іспитів НСМОУ.
Сучасні професійні методики гарантують 100% результат у досягненні навчання.
У школі постійно проводяться концерти, фестивалі та творчі зустрічі, щоб зробити навчальний процес максимально цікавим для учнів.
Історія відкриття академії
Ідея створення у місті музичної академії належала князю Потьомкіну, який у XVIII столітті відповідав за розвиток міста.
Саме він хотів відкрити у Катеринославі справжню консерваторію, і запросив погостювати двох видатних композиторів того часу – Джузепе Сарті та Моцарта. Сарті пізніше був призначений головою консерваторії, хоча її будівництво ще навіть не починалося.
Щодо Моцарта, то його запропонував запросити працювати диригентом у майбутній консерваторії посол Російської імперії у Відні Андрій Розумовський. Він написав листа Григорію Потьомкіну, запропонувавши звернути увагу на талановитого композитора.
За задумом Потьомкіна, у Катеринославі мала з’явитися перша консерваторія у Східній Європі, але цим планам не судилося збутися.
Катеринослав був заснований і почав будуватися як губернське місто, а після смерті Потьомкіна і Катерини II указами Павла I наказано було “всі будівництва у всій губернії зупинити”. Ні грандіозного Преображенського собору, ні прекрасного університету, ні консерваторії жителі Катеринослава так і не побачили.
Тільки у червні 1898 року дирекція російського музичного товариства вирішила заснувати у місті філію і відкрити кілька музичних класів.
Коли виявилося, що багато городян хотіли здобути музичну освіту, вирішили відкрити Катеринославське музичне училище. 1 вересня там навчалися 62 учні: грі на фортепіано вчилися – 34, опановували скрипку – 22, ще 5 вчилися співати, і один учень грав на віолончелі.
Керівником тоді став Дмитро Губарєв, а викладали випускники консерваторії із Санкт-Петербурга. Примітно, що вчитися музики було досить дорого для того часу – 100 рублів на рік.
У травні 1901 року налічувалося вже 135 учнів, для навчання їм пропонували скрипку, фортепіано, віолончель, спів, кларнет, контрабас, трубу, додатково відкрили клас ансамблю. Класи вирішили об’єднати та створити училище.
При ньому працювала оперна студія, яка не лише навчала місцевих мешканців, а й проводила періодично виступи, тож інтерес до училища тільки зростав.
У 1917 році кількість учнів уже становила майже тисячу осіб, на роботу запрошували відомих музикантів з Європи, можна було навчитися грати практично на будь-якому інструменті.
У 1919 році на базі училища відкрили консерваторію, а у 1923 році вона стала музично-театральним технікумом, отримавши статус ВНЗ.
У 1930 році технікум став закладом із середнім рівнем, у 1937 році – музичним училищем.
У повоєнні роки в училищі почали відкриватися нові відділи, можна було опанувати гру на народних інструментах, вивчити теорію музики або диригування.
Робота школи та академії у 2000-х роках
Навесні 2016 року ВНЗ перейменували на Дніпропетровську академію музики ім. Глінки. При ній запрацювала і школа для тих, хто хотів би пов’язати своє життя із музикою, або просто навчитися грати на інструментах.
У квітні 2017 року академія оголосила про випуск серії тематичних видань музичного фольклору, зібраного в наш час в окремих районах Дніпропетровської області.
