Життя дивовижно закручує долі, й іноді людина знаходить себе там, де спочатку й не думала опинитися. От і Тетяна Улькіна, яка народилась у Дніпрі у буремному 1990 році, навряд чи уявляла, що стане перлиною української оперної сцени. Як то кажуть, талант не сховаєш – він пробивається крізь усі перешкоди, немов весняний струмок крізь кригу. Далі на dnepr-trend.in.ua.
Багато хто досі сприймає творчі професії як щось несерйозне: “А що ви там робите? Співаєте? Та співати всі можуть!”. Та варто лише одним оком зазирнути за лаштунки, як одразу стає зрозуміло – оперний спів потребує нелюдських зусиль, неймовірної самовіддачі та щоденної праці над собою. Тетяна Улькіна є якраз тією трудівницею, що віддає мистецтву кожну клітинку душі.
Як влучно сказав великий Шекспір: “О музико, ти їжа для любові! Грайте ж, любов мою наситьте…” Здається, ці слова ідеально описують стосунки Тетяни з її професією – це справжня любов, яка потребує постійного підживлення.
Шлях до визнання через щоденну працю
Весна 2019 року принесла Тетяні визнання – на XXVII фестивалі-конкурсі “Січеславна” вона отримала високу оцінку за партію Норми, ставши переможцем у номінації “Надія “Січеславни”. Цікаво, що такий успіх прийшов до неї не через інтриги або вибивання ролей, а через наполегливу працю та природний талант.
Оця байка про візника, який підвозив Шаляпіна й не вірив, що спів – це робота, досі лишається актуальною. Народ завжди був схильний думати, що “співати ми усі можемо”. Та от біда – не всі розуміють, яка це каторжна праця. Недарма ж у дідуся Крилова мурашка дорікає цикаді: “Ты все пела? Это дело. Так пойди же попляши!”. А пушкінське “Счастливцы праздные!” – хіба не про упереджене ставлення до акторської братії?
Тетяна є живим спростуванням цих стереотипів. Вона тягне на собі потрійне навантаження: оперна співачка, концертна виконавиця та викладач вокалу – все це зазначено в її дипломі Дніпровської консерваторії. Вже сім сезонів поспіль вона тішить слухачів у Будинку органної музики, передає майстерність юним талантам у музичній школі й блищить на сцені оперного театру. Як вона сама каже, посміхаючись крізь втому: “Час складний, треба багато працювати!”
Голос, що підкорює серця
І працює вона справді багато. Уявіть собі: вісім концертів на місяць в органному залі, викладання, репетиції – і при цьому жодної спеціальності вона не вважає другорядною, до всього підходить з душею. “Гарне сопрано має тримати репертуар”, – так вважає Тетяна, і тримає його на найвищому рівні.
Послужний список вражає: Ярославна у “Князі Ігорі”, Недда у “Паяцах”, Джанетта у “Любовному напої”, Жриця в “Аїді”, Графиня у “Весіллі Фігаро”, Мерседес у “Кармен”, Бригітта в “Йоланті”, Материнська любов у “Карміні Бурані”. А ще ж попереду Норма в однойменній опері Белліні!
Що особливо підкуповує в Тетяні – це її скромність і природність. Ні, вона не випрошує ролі, не влаштовує істерик, не вимагає особливого ставлення. Просто робить свою справу – і робить її бездоганно. Її лірико-драматичне сопрано, музикальність, щирість сценічних переживань, акторська майстерність – все це природні компоненти її таланту.
А ще варто додати, що на репетиції та виступи Тетяна добирається з віддаленого 12-го кварталу. Це вам не жарти – “на одному транспорті не доберешся”, як вона сама каже. Але ніяка дорога не здається задовгою, коли йдеш до своєї мрії.
Шлях крізь терни до сяйва сцени
Знаєте, у нашому світі все треба доводити знову й знову. От і Тетяна Улькіна, прийшовши до театру вже з відзнаками “Січеславни” та міжнародних конкурсів, мусила все одно виборювати своє місце під театральним сонцем. Бо тут, як то кажуть, минулі заслуги – то лише папірці в шухляді. Тут і зараз – ось що має значення!
На щастя, Тетяна з тих людей, для яких робота – то не каторга, а насолода. Як вона сама каже: “В артиста опери немає права вибору. Плани визначають диригенти та обставини. Обов’язок артиста – бути у стані готовності”. Ця готовність стала її другою натурою. Чи знаєте ви багатьох людей, здатних так віддаватися справі?
З часом колеги й публіка помітили, що в скарбничці Тетяни Улькіної прихований справжній скарб – багатющий і різноманітний репертуар: концертний, камерний, оперний. І дівчина не поспішає замикати себе в рамках одного амплуа. Як то часто буває з талановитими людьми, їй тісно в границях звичного. Для неї важливіше розширювати діапазон своїх акторських можливостей, немов дослідник, що відкриває нові землі.
Пригадуються слова великої Ірини Архипової: “Розквіту таланту сприяють генетика, добра вокальна школа, правильний режим, розумна голова”. Про генетику – то темна справа, але решта – школа народної артистки Нонни Андріївни Суржиної, суворий режим і світла голівка – у Тетяни все при ній!
Магія голосу та драматичного перевтілення
Лишень подумайте, виконувати музику – то ж не просто губами ворушити! Треба вдихнути життя у сухі нотні знаки, наповнити їх почуттями, надати енергії, сенсу, емоцій, змусити слухача забути, що перед ним – вистава. Те, що музикант робить за допомогою інструмента, співаки мають передати лише своїм голосом. Тут сопрано, як віртуози-інструменталісти, повинні підкорити будь-яку музичну складність.
Але сьогодні самого гарного вокалу мало! Наче мало пташкою заливатися – треба ще й драматичною актрисою бути. І знаєте що? У Тетяни є всі ознаки справжнього драматичного обдарування, що яскраво проявилося в партії Норми.
Чи знали ви, що композитор Белліні писав жіночі партії для великих виконавиць? Мати в репертуарі Норму – подвиг, без жодних перебільшень! І вокальний, і акторський. Колись таких сміливців називали просто й з повагою – “артистка опери”. Роль Норми – це висока музична драма для сопрано, це не привід похизуватися красивими руладами. Тут потрібні масштаб і об’єм характеру: адже в опері багато від давньогрецької трагедії.
Вистава взагалі можлива тільки за наявності у трупі особистості, здатної подолати це нелегке сходження на вершину. Не скажу, що нинішня Норма Улькіної бездоганна – немає меж досконалості! Але ця робота, як жодна інша, показала невичерпний потенціал співачки-актриси. Її героїня вражає не тільки драматичною переконливістю, у виконанні Улькіної відчутна справжня магія Норми. Хоча, точно відтворити музику Белліні – то випробування для обраних, не для всіх!
Нормою Тетяна закрила сезон 2017-18 років і нею ж 14 вересня 2018 року відкрила новий. А через лічені дні в авральному порядку відбувся її дебют у ролі Тетяни у спектаклі “Онєгін. Life” (режисерська редакція опери Чайковського “Євгеній Онєгін” Жанни Чепели. Вона ж і автор постановки “Норми”). Та “Онєгін” Чепели – окрема історія, що заслуговує на особливу розмову.
Як жоден інший сценічний жанр, опера – мистецтво умовне. Уявіть собі людей, які раптом починають співати про свої почуття! Але щаслива особливість Улькіної в тому, що їй подарована рідкісна здатність наповнювати оперу життям, глибокими переживаннями, справжніми емоціями. Її героїням співчуваєш, співпереживаєш, проймаєшся їхніми долями. І водночас насолоджуєшся повнозвучним співом солістів, хору, злагодженим оркестровим звучанням.
Молода та перспективна оперна співачка, її відданість професії, впертість у подоланні труднощів, терпіння і невтомність заслуговують на повагу професіоналів. “Вона – боєць”, – часто можна почути схвальні відгуки про неї від колег. А сама вона ставиться до себе надто суворо. Навіть після успішної вистави, після вдячних оплесків, вже вдома, неодмінно прокручує в голові весь спектакль, згадує не тільки вдалі моменти, а й найменші огріхи. У зауваженнях, критичних відгуках намагається знайти для себе щось корисне.
“Досконалість не має меж” – істина, стара як світ. Яка б це не була банальність, але вона незаперечна. І особливо це стосується обдарованих людей. Вони просто зобов’язані розвивати й вдосконалювати свій дар. Адже талант, хоч як прикро, величина непостійна. Не плекатимеш його – зів’яне, наче квітка без води. Тетяна Улькіна це чудово розуміє і невтомно працює над собою щодня.
Джерела:
