Щоб зрозуміти, звідки взялося незвичне звучання DZ’OB, варто повернутися до Дніпра кінця 1990-х — міста, де техногенна атмосфера й потужний драм-н-бейс-рух створили сприятливий ґрунт для електронних експериментів. Саме в цій культурі музиканти гурту почули складні ламані ритми IDM, Drill’n’Bass і BreakCore, які згодом поєднали з академічною та джазовою музикою. Так виник DZ’OB — перший український колектив, що працює в жанрі електроакустичного IDM, де клубна електроніка зустрічається з інструментами та традиціями академічної сцени. Далі на dnepr-trend.
Коли консерваторія зустріла рейв
Ідея DZ’OB народилася задовго до того, як гурт отримав назву та зібрав свій перший склад. Ще у 2000-х роках Олексій Бадін, тоді студент консерваторії, почав цікавитися електронною музикою. Важливим знайомством для нього стала зустріч зі Станіславом Толкачовим — одним із помітних представників української техно-сцени. Захоплення електронікою поступово переросло в задум поєднати її з тим музичним середовищем, у якому хлопець навчався. На реалізацію цієї ідеї знадобилося майже 10 років. У 2014 році в Дніпрі музикант разом із друзями-консерваторіантами — гобоїстом Василем Старшиновим та фаготистом Олексієм Старшиновим — почав працювати над новим проєктом. До них доєднався випускник фізтеху Максим Андрух. Так сформувалося ядро колективу, який вирішив не вибирати між академічною музикою та електронною сценою. Вони переосмислювали творчість Aphex Twin і Squarepusher та водночас зверталися до Дмитра Шостаковича та Йозефа Гайдна.
Згодом склад DZ’OB розширився. До нього долучилися скрипалька Катерина Коляда, альтистка Ірина Лі та кларнетист Сергій Білоконь. Разом вони почали виступати на майданчиках, де експериментальна музика перетиналася з іншими видами мистецтва. У 2015-2016 роках музиканти взяли участь у Construction Fest у Дніпрі, присвяченому аудіовізуальному мистецтву, а також INDUST Fest у Запоріжжі, орієнтованому на альтернативний джаз. У 2016 році гурт також випустив дебютний альбом «DZ’OB». Уже його концепція демонструвала, що музиканти не прагнуть будувати свою ідентичність навколо найочевидніших академічних цитат. Замість очікуваного звернення до Баха вони обрали Дмитра Шостаковича з принципово іншим художнім темпераментом.
Наступним важливим етапом став 2017 рік. DZ’OB отримав грант у розмірі 240 тисяч гривень у межах міської програми «Культурна столиця», започаткованої міським головою Дніпра Борисом Філатовим. Фінансування дало гурту можливість зосередитися на записі нового матеріалу. Результатом став мініальбом «Basement Suite» — п’ять композицій загальною тривалістю орієнтовно 22 хвилини, робота над якими тривала приблизно рік. Його структура була побудована навколо п’яти своєрідних танців: «Ethiopian», «Deti», «Sarabanda», «Techno 1» та «Techno 2». Реліз отримав позитивну реакцію української музичної критики. «Basement Suite» назвали найкращим мініальбомом року в Україні кілька профільних музичних видань, серед яких KarabasLive, LiRoom та Muzmapa. Після його виходу учасники вирушили в концертний тур, під час якого представили нову музику в семи українських містах.
Деконструкція власного звучання
У 2020 році DZ’OB пішов ще далі у своїх експериментах і запустив проєкт «Деконструкція». Саме слово тут було обране невипадково. За поясненням Олексія Бадіна, деконструкція — це спосіб пізнання через руйнування усталених стереотипів або перенесення знайомого явища в новий контекст. Для гурту таким об’єктом дослідження стала власна музика. Задум полягав у тому, щоб запропонувати музикантам різних напрямів створювати авторські композиції на основі треків гурту. Тобто йшлося не про звичайні кавери, а про своєрідне повторне прочитання матеріалу. Кожен запрошений артист мав можливість розібрати композицію на складники, змінити її відповідно до власної музичної мови та фактично зібрати заново. До «Деконструкції» долучилися представники електронної, джазової, інді та академічної сцени. Серед них — електронні музиканти Станіслав Толкачов, Ujif_notfound, Clasps, Motoblok та Ігор Ялівець, джазмени Яків Цвєтінський і Данило Вінаріков, композитори Олексій Ретинський, Олександр Маноцков і Максим Коломієць.
Ще одним важливим для DZ’OB простором став фестиваль «Дзеркало», започаткований у 2023 році на базі Львівського національного академічного театру опери та балету. Його назва також виявилася символічною. За задумом артдиректора Миколи Гречуха, музика мала стати своєрідним дзеркалом, у якому слухач може побачити себе та віднайти власне відображення. Для DZ’OB ця концепція виявилася особливо доречною. Їхній виступ показував, наскільки незвично може звучати камерна музика, якщо надати їй змогу вийти за межі звичного концертного формату. У дзеркальній залі поруч опинилися академічні інструменти й електронний біт, а мелодичні конструкції, які можна було б уявити в бароковій музиці, отримували зовсім іншу енергію. У результаті слухач опинився десь посередині між камерним концертом і рейвом.
У квітні 2025 року DZ’OB представив свій четвертий повноформатний альбом — «The Playground». У новій роботі він продовжує розвивати власну музичну мову. Знайомі для гурту індустріальні інтонації та ламані техноритми тут не просто формують звукове тло, а створюють відчуття певного простору — міського, механічного, неспокійного. Назва також звучить неоднозначно. Проте в контексті української реальності цей «майданчик» уже не виглядає безтурботним простором для гри. У тому ж році «The Playground» потрапив до лонг-листа Preis der deutschen Schallplattenkritik — однієї з відомих німецьких музичних премій — у категорії «Electronic and Experimental».
Музика, що вийшла за межі України
Наступного місяця DZ’OB також отримав можливість представити свій підхід уже на міжнародному професійному майданчику — шоукейсі Classical:NEXT у Берліні. Це одна з ключових міжнародних платформ для представників класичної та артмузики, яка збирає виконавців, оркестри, лейбли, видавців, журналістів та інших учасників музичної індустрії. Так, гурт, який свого часу починав у Дніпрі з поєднання консерваторської школи та електронної музики, опинився в просторі, де подібні жанрові перетини вже могли розглядатися як частина ширшого поняття. Олексій Бадін звертав увагу саме на цю відкритість Classical. За його словами, організатори не обмежували поняття сучасної академічної музики академізмом у вузькому сенсі. Серед учасників, яких виокремив колектив, був ісландський октет флейтистів, що співпрацював із Björk.
Визнання та значення діяльності DZ’OB
За понад десять років DZ’OB перетворився з дніпровського експериментального гурту на один із найпомітніших українських проєктів на перетині академічної та електронної музики. Його значення — не лише у формуванні власного звучання електроакустичного IDM, а й у здатності руйнувати звичні уявлення про те, де і як може існувати академічна музика. Гурт однаково органічно почувається у філармонічній залі та нічному клубі, переносячи складну музичну мову минулих епох у середовище, зрозуміле сучасному слухачеві, і водночас привносячи клубну енергію в академічний простір. Важливою частиною цього досвіду стали й аудіовізуальні перформанси, де електроакустична музика поєднується з абстрактним відеорядом і перетворює концерт не лише на слухацький, а й на візуальний досвід.
Джерела:
- https://lb.ua/culture/2018/06/12/400173_gruppa_dzob_pereletnie_ptitsi.html
- https://www.gorod.dp.ua/news/142064?co=up
- https://liroom.com.ua/articles/deconstruction-dzob/
- https://opera.lviv.ua/dz-ob-na-festyvali-dzerkalo-kogo-vy-ochikuyete-pobachyty-u-vidobrazhenni/
- https://corridors.glissando.pl/%D0%BC%D1%96%D0%B6-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%8F%D0%BA-dzob-%D0%BF%D0%BE%D1%94%D0%B4%D0%BD%D1%83%D1%94-%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%B7%D0%BC/
